Найзнаменитіша любовна ода Горація «До Лідії» написана у формі діалогу ліричного героя з коханою: вони зраджували одне одного, проте легко одне одного й вибачили.

Горацій - неперевершений майстер поетичного ритму як відображення настрою ліричного героя, майстер строфи як повороту. Не створивши жодної оригінальної строфи й жодного оригінального метра, він задіяв в одах весь багатий арсенал грецької метрики й строфіки. На кожну життєву тему, кожний настрій, кожну інтонацію поет умів добрати метричний та строфічний відповідник. Він поєднав ритм життя з ритмом поезії так само, як «переплавив» ліричного героя-людину з притаманними йому пристрастями на ліричного героя-поета з «плющем на чолі, мудрих ознакою». Цього - і для нього, і для його сучасників - виявилося досить, аби, звівши поетові безсмертний пам'ятник, «знести його до богів», основна характеристика яких - безсмертя. Про це - остання, тридцята, ода третьої книги - «До Мельпомени».

В останніх одах третьої книги поет поступово готує читача до фіналу, причому фіналу не лише трьох збірок од, а й усієї своєї поетичної кар'єри. Йому - сорок два роки, він досяг віку, який його улюблені греки називали «акме» - вищий ступінь досконалості чоловіка. «А нині - вислужену зброю // І бар-бітон богині оддаю» (переклад М. Зерова), - пише Горацій у двадцять шостій оді третьої книги.

« ...І барбітон богині оддаю», - пише Горацій. Поміркуймо з цього приводу.

1. Якій богині? (Пригадай свою відповідь на перше запитання попереднього творчого завдання).

2. Чому ж тоді підсумкова тридцята ода звернена не до цієї богині, а до Мельпомени? (Відповідь можна знайти в будь-якому словнику античної міфології: вона пов'язана з походженням і первісними функціями Мельпомени. Слід зважити також і на значення в античній культурі того літературного роду, за який «відповідала» Мельпомена).

Антична лірика не знала не лише заголовків (тільки адресацію), а й рими. Однак Горацій ніби вже «здогадався» про значення співзвучності і значеннєвого збігу закінчень сусідніх рядків. На початку оди «До Мельпомени» «римуються» прикметники вищого ступеня: «реnennius» (довговічніший) від «регеппіз» (довговічний) та «altius» (вищий) від «аltus» (високий). Ця «передчасна рима» спровокувала М. Зерова на «вільний» - римований - переклад:

Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді.

Піднісся він чолом над царські піраміди.