тема трьох книг од Горація, в яких на переконливих деталях показано, що пошук гармонії в поезії неможливий без пошуку гармонії в житті. Конкретна адресація кожної оди (до друга, до людини, здатної краще від інших зрозуміти дану конкретну поезію) допомагає створити атмосферу довірливого спілкування з читачем. Фіналом цих трьох збірок од Горація (вони побачили світ одночасно, а отже, розраховані на прочитання як єдиний текст) і водночас їхньою кульмінацією є величне поєднання образу людини та образу поета в нарешті віднайденій гармонії (знаменита тридцята ода третьої книги - «До Мельпомени»).

Таким чином, Горацій розробив жанр і композицію ліричного циклу (від грец. кіклос - коло) - зібрання поезій, об'єднаних спільним ліричним сюжетом, котрий, як правило, відображає шлях духовних шукань ліричного героя.

Від першої оди першої книги («До Мецената») аж до останньої, тридцятої оди третьої книги («До Мельпомени») ліричний герой розмірковує, власне, над однією проблемою - тією, що для римлянина була головною: як в особистому житті досягти божественного задоволення та божественного спокою.

Римлянин не шукає Бога. Він його «знайшов»: це - його держава. Рим - не просто найкраща держава в світі, а та єдина, що має бути. За таку державу героїчно боролися й продовжують боротися покоління римських героїв, починаючи від самого Енея. Невдовзі боротьба завершиться встановленням римського порядку в усьому світі - тоді настануть мир і процвітання, яких усі народи давно чекають: «Миру - й гетів край, де війна шаліє, // Миру - й перси ждуть, нерозлучні з луком» (Переклад А. Содомори), - так принаймні пише Горацій в оді «До Помпея Гросфа.».

Тут можна було б запитати: якщо перси «нерозлучні з луком», то що вони, власне, робитимуть, коли настане цей «вічний мир»? Однак такі протиріччя поета не обходили.

Отже, незрівнянною з жодним почуттям жодного сучасного римлянинові народу була його впевненість у завтрашньому дні. І римлянин не шукав Бога, не шукав навіть волі своїх «богів», яку раз і назавжди пізнав Ене^. Якщо й була в римлянина якась духовна проблема, то її можна було б сформулювати так: як стати божественним, святим, тобто гідним свого божественного призначення.

Варто пригадати, що латиною «святий» - «аи^изіиз». Відтак один «святий» у сучасному Горацієві Римі вже є, це Август; але він, власне, сам є державою, Римом, і тепер для повноти гармонії треба, щоб Рим наповнився августами, тобто.