Основна позитивність, ідеальність Енея у Вергілія полягає в тому, що він був настільки відданий справі, що міг жертвувати егоїзмом. А от Дідона не могла. А Турн - гірше того: не знав, що сприйняте ним як власне право й власна справа було насправді його егоїзмом. До Вергілія Рим бачив безліч таких «героїв», як Турн. Після Вергілія він бачитиме їх ще більше.

Відповісти на зазначене запитання міг тільки лірик. Римлянам, котрі успадкували від греків потребу в літературі й довіру до неї, такий лірик був конче необхідний. І він з'явився в особі Горація.

Ідеальний римлянин мусив бути відданий своїй державі, як Вергілій, і володіти собою, як Горацій. Скажемо відразу: історії такий римлянин невідомий. Мабуть, його й не було. І, напевне, не могло бути, адже література - це лише література; ні «Бога», ні «Кесаря» замінити вона не може. Однак саме за своєї «золотої доби», маючи на меті вирішити надзвичайно складні завдання, література - в особах Вергілія, Горація та Овідія - показала, що насправді може, як-от: акумулювати, формулювати і зберігати естетичний ідеал.

Отже, якщо в епічному творі естетичний ідеал втілюється здебільшого в образі позитивного героя, то в ліричному - через відображення духовного шляху ліричного героя.

Ліричний герой - це художній образ тієї людини, думки, переживання й почуття якої виражаються в ліричній поезії.

Ліричного героя не слід плутати з біографічним автором. Тобто не треба вимагати від поета біографічної точності відтворення подій його власного життя. Утім, звичайно, щирість (без якої неможлива лірика, та й взагалі справжнє мистецтво) вимагає, аби поет сміливо допустив читача у свій внутрішній, духовний, а почасти й у свій зовнішній світ.

Ліричний герой ніколи не буває ідеальним, цілком «позитивним» (тоді йому не було б чого шукати, а поетові - про що писати). Він сповідується перед читачем, а отже, мусить бути щирим (якщо йдеться про справжню поезію), проте не мусить звітувати-ся в усіх подіях власного життя і в усіх порухах своєї душі.

Горацій відбирає ті події, думки, почуття, котрі допомагають йому втілити в поезії свій естетичний ідеал. Його оди принаймні на два тисячоліття стали взірцем для всіх європейських ліриків. У своїх одах та посланнях він відрізняється від попередників насамперед тим, що від тексту до тексту свідомо й всебічно розвиває образ ліричного героя.

Цей образ яскравий, деталізований, філософськи осмислений - образ людини і образ поета. Поєднання першого з другим -