З.Хто був творцем офіційного римського епосу? Які риси особистої та творчої вдачі цього поета сприяли успіху його роботи над створенням офіційного римського епосу? 4.Чому саме «Енеїда» стала першим твором римської літератури, який серйозно вивчали в римських школах? 5. Чи можна вважати Вергілія гуманістом? Відповідь обґрунтуй. б.Чому сучасний російський літературознавець М. Гаспаров називає Вергілія поетом майбутнього? 7. Яку роль у сюжеті епопеї Вергілія відіграє кохання Енея та Дідони? 8. Що таке міфологема? Як «Енеїда» Вергілія стала ядром нової міфології? 45 р. до н.е. римлянин Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н.е.) вирушив вивчати риторику, філософію та поезію до Афін. Сприймаючи і сучасне римське життя, і сучасну римську політику по-грецьки, відстоювати республіку від «тиранів» він вважав своїм святим обов'язком. Там же, в Афінах, 44 р. до н.е. він вступає до війська Брута - убивці Цезаря. Після поразки в бою при Філіппах військо Брута розбіглося. Вже в зрілому віці згадуючи цей епізод своєї юності в одному з поетичних послань, Горацій говорив про нього так само, як його улюблені грецькі лірики: «Я кинув щит». За три роки Горацій повертається до Риму. Його родовий маєток конфісковано на користь ветеранів Цезаря. Всебічно освічений юнак змушений заробляти на хліб, переписуючи папери в установі. На щастя, незабаром пін познайомився з Вергілієм, який увів його до гуртка Мецената. Гідно оцінивши талант молодого поета, Меценат дарує йому маєток у Сабін-ських горах, де Горацій і проводить більшу частину свого життя. Уроки молодості не минулися даремно: поет усе життя намагався триматися осторонь від політичних подій, взагалі від Риму. Навіть коли сам Октавіан Август запропонував йому почесну посаду свого особистого секретаря, він ввічливо відмовився. Інша річ - давати оцінку політичним подіям у віршах, як перший у світі лірик, кумир юності Горація - Архілох. Наслідуючи його, Горацій пише сімнадцять поезій-еподів. Епод - поетична форма, в якій дактилічний вірш чергується з ямбічним, наприклад: Друге уже покоління в війні громадянській конає, Від власної руки занепадає Рим... (Переклад М. Зерова) 79
|