(у римлян - Венери). Перейнявши міфологію греків, римляни хотіли й собі знайти в ній шанованих родичів. Скориставшись переказами про троянця Енея, сина Лнхіза й Афродіти, якому боги наказали залишити палаючу Трою, аби заснувати новий народ, римляни оголосили себе саме цим народом.

До кінця І ст. до н.е. Рим не знав власного епосу та й не потребував його. Не мав він і досвіду трагічного розпаду міфічно-епічної свідомості. «Хто ми? Звідки ми? Куди прямуємо?» -пізно було запитувати молодому народові, коли вже весь світ йому підкорився.

Однак катастрофа громадянської війни, що мало не зруйнувала колосальну споруду «нового світового порядку», встановленого Римом, показала, що її зведено без міцного підмурівка. Не забудьмо, що, на думку античної людини, всі люди за всіх часів внутрішньо однакові і що герої Гомера в Римі «золотої доби» з його культурною орієнтацією на класичну Грецію вважалися прикладом для наслідування та виховання молоді в героїчному дусі.

За таких умов Августу, що його влада трималася виключно на ідеології, на оновленій міфології, необхідно було знайти «свого Гомера». І він знайшов... Вергілія - напрочуд глибоку, серйозну, вдумливу людину, щиро віддану імператорові. Десять років поет писав римський епос, чесно відповідаючи на три основних епічних запитання: «Хто ми? Звідки ми? Куди прямуємо?». Від нього чекали «міфологічної прогулянки» від Енея до Августа - легкої, але переконливої, однак характер Вергілієвого генія був таким, що для нього переконливість виключала легкість. Він не просто чесно, а геніально описав міф про Енея, так, як зрозумів його у процесі роботи.

Сам поет вважав «Енеїду» незавершеним твором, перед смертю хотів спалити, в останній момент передумав, але просив друзів нікому не показувати. На переконливе прохання Августа друзі порушили останню волю Вергілія. Його «штучний» епос став офіційним римським епосом, замінивши твори Гомера в системі ідеології та освіти. Тепер для виховання молоді римляни могли використовувати свій власний героїчний епос, орієнтований на власні державні цінності. «Енеїда» - перший твір римської літератури, який серйозно вивчали в римських школах. На дві тисячі років вона стала «хрестоматійним», «програмним» твором і залишається таким до сьогодні.

В епосі Вергілія і природа, і люди в основі своїй стихійні й так само, як природні явища, некеровані розумом. На думку Вергілія, повинні минути не століття, а тисячоліття, перш ніж людина навчиться керувати хоча б своєю власною природою. І він навіть знає таку «людину майбутнього»: для нього це