Радше він, угадуючи свою долю, робив усе можливе, аби чинити відповідно до неї. Еней не дає собі можливості остаточно віддатися на волю пристрастей. Він не повністю живе у своєму часі, оскільки почасти живе у майбутньому. Спочатку герой лише невиразно відчуває своє особливе призначення у цьому світі, але з середини поеми Вергілія уже добре його знає. Усього в «Енеїді» дванадцять книг, у шостій за наказом і з дозволу богів Еней потрапляє до Аїду (царства мертвих), де його батько Анхіз повідомляє про велику мету існування того народу, засновником якого герой має стати: Інші майстерніш, ніж ти, відливатимуть статуї з міді, З мармуру теж, я гадаю, різьбитимуть лиця живії, Краще в судах промовлятимуть, краще далеко від тебе Викреслять сферу небесну і зір кругове обертання -Ти ж пам'ятай, громадянине римський, як правити світом. Будуть мистецтва твої: у мирі тримати народи, Милувать щирих підданців і вкрай довойовувать гордих1. Подумай і дай відповіді на запитання. 1. Хто ті «інші», що їх Вергілій протиставляє римлянам у наведеному уривку? 2. Чи справді ці «інші» перевершували римлян утих видах діяльності, в яких Вергілій вважає їх вищими від римлян? Чи немає в його переліку цих видів діяльності принаймні одного, в якому римляни вже за часів Вергілія перевершили «інших»? 3.Якщо, відповідаючи на попереднє запитання, ти таки «упіймав» Вергілія на неточності, спробуй пояснити, з яких міркувань він її припустився? Отже, варто назвати Енея людиною мети. Тут, знов-таки чи не вперше у світовій культурі, виникає запитання: а чи можна доброю метою виправдати недобрі засоби її здійснення? Адже не лише з погляду сучасності, а й з гуманістичної позиції, скажімо Цицерона, можна було б залишити на совісті Енея і самогубство закоханої в нього Дідони, і вбитих на італійських берегах. Щодо позиції самого автора «Енеїди», то вона цілком випливає з його власної мети, з ідеї його твору: Еней - першо-проходець, який прокладає шлях історичним бездоріжжям. Горя він досить зазнав, суходолами й морем блукавши, З волі безсмертних богів... Еней зазнав усіх поневірянь, що можуть, на думку Вергілія, спіткати людину на життєвому шляху. По-перше, він втратив батьківщину, захоплену ворогом Трою; по-друге - втратив 1 Тут і далі «Енеїда» Вергілія цитується у перекладі М. Зерова.
|