В останній строфі цієї оди («До Ліцінія Мурени») поет, як годиться, знову повертається до метафор першої строфи: життя - море, людина - мореплавець:

Ось тому кріпись у лиху годину, В скруті мужнім будь, а коли попутні Враз подмуть вітри - не забудь згорнути повне вітрило.

Хтось відчайдушно «рветься на глиб», а хтось, злякавшись моря, тримається берега, забуваючи, що й суходіл може бути небезпечним. У скруті людина ладна віддатися пристрасті страху, а як подме погожий вітер, розгортає вітрило, віддається пристрасті радості. Аж тут її знову віднесе у скрутні обставини...

Отже, «рецепт» Горація, власне, такий самий, як і «рецепт» Вергілія: долати пристрасті. Інакше й бути не могло, адже це -римський естетичний ідеал. Вергілій показував цей шлях як героїчну жертву приватним заради державного. Горацій, як лірик, з'ясував, що жертви як такої немає? подолання пристрасті заради «золотої середини» - це і є приватний ідеал, ідеал розвиненої особистості.

А як же кохання? Хіба воно - не пристрасть? Хіба Еней не приніс-таки велику жертву на олтар римських богів - Дідону? І хіба Вергілій, похваливши його за це, не оспівав водночас поезію та силу пристрасного кохання? Якби цих поезії та сили повною мірою не відчув сам Еней, не було б і жертви, і подвигу, і немає за що хвалити.

У І ст. до н.е. пристрасне кохання оспівав не лише Вергілій. Воно було головною ліричною темою одного з його попередників -Гая Валерія Катулла (87-54 рр. до н.е.), або Катулла Веронського (він був родом з міста Верони, що слід запам'ятати, бо з часом це несподівано виявилося важливим). Цей поет усе життя кохав одну жінку, усвідомлюючи, що вона не гідна його почуття. Найзнаме-нитіша поезія Катулла складається усього лише з двох віршів і починається по-римському короткою, проте незрозумілою римлянам формулою такого кохання: «Ненавиджу та люблю»:

В серці - кохання й ненависть. «Чому?» - ти спитаєш. «Не знаю». Та відчуваю в собі біль цей і мучусь, терплю.

(Переклад М. Зерова)

Утім, якщо Катулл висловлював досить-таки дивний для своїх сучасників погляд на кохання, то погляд на кохання Горація, котрий разом з усіма засуджував Катулла, був усім зрозумілий і визнаний дуже мудрим: у коханні також слід уникати пристрастей та додержуватися «золотої середини».