твердили, що абсолютних норм людської поведінки не існує, він не тільки вважає, що вони існують, а й чесно шукав їх усе своє життя. Однак не знайдені істини, а лише свою чесність -наріжний камінь індивідуальної етики - він готовий довести ціною власного життя... Сократ прийняв смертний вирок і випив отруту.

«Батьком філософії» Сократа зробила його смерть, адже ціною власного життя він довів, що істина - не химера і її варто шукати.

За химеру не вмирають. Вмирають за міфи.

Як усі греки, Сократ був воїном і, як визнавали сучасники, одним з наймужніших воїнів Афін. Не вагаючись, він ризикував життям заради афінських богів і афінських політичних інтересів, що для грека - одне й те ж саме. Сотні разів Сократ міг загинути в бою за грецький поліс і космос - тоді б не було його «дивної* смерті. Однак вона була. І це була перша в історії смерть не за міфи (колективну істину), а за утвердження права індивіда на свою власну істину.

Відкинувши колективну норму, моральний звичай (грецькою «етос»), Сократ заклав підвалини нової галузі знань, яку Арістотель згодом назвав етикою: обґрунтування моралі за допомогою логічних міркувань.

Порівняй афоризми Протагора та Сократа:

1. «Людина є мірою всіх речей: існуючих, що вони існують, неіснуючих, що вони не існують» (Протагор).

2. «Я знаю тільки те, що я нічого не знаю» (Сократ). Що в них спільного та чим вони відрізняються?

Сократ, який з усіх богів шанував лише Аполлона і вважав себе чесним його служителем, прийняв таку ж саму смерть, як споконвічний суперник Аполлона - Діоніс. По суті філософ став ще одним трагічним героєм античності. Однак ІІлатон, який на той час вже спалив свої трагедії, зробив лише стислий запис трагедії, написаної самим життям. Нікому було відтворити її велич, її музичну тугу й глибину. Не було вже на світі Евріпіда - друга Сократа і єдиного поета, заради трагедій якого він приходив до театру.

Глядачі перешіптувалися: «Сократ допомагав йому писати!»

Як інакше вони могли пояснити розсудливість Евріпідових творів, незвичну для класичної трагедії? На змаганнях грагедіо-графів Евріпід майже завжди посідав останні місця. І жодного катарсису... За п'ятдесят років театрального змагання - лише чотири перемоги (п'ята - посмертна).