Так філософія стала персонажем комедії.

«Батьком комедії» вважається афінянин Арістофан (бл. 446 - бл. 385 рр. до н.е.) - людина талановита, але великий ретроград (тобто охоронець усього старого і ворог усього нового). Він був таким популярним серед сучасників і нащадків, що з понад сорока його комедій збереглися одинадцять. Найцікавіша з них - «Хмари» (423 р. до н.е.). в якій молодий комедіограф під гучний регіт афінськоготеатру у смішному вигляді показав зрілого філософа Сократа.

Арістофан зображує «школу» Сократа як спеціальне приміщення - «думальню» (нічого подібного насправді не було). Завершується комедія тим, що один афінський громадянин спалює «думальню» за те, що його син, котрого він віддав Сократові в науку, аби той навчився перемагати батькових суперників у суді, натомість навчився різних шкідливих дурниць...

Втім, попри знущання Арістофана, ідея навчання через діалог набуває дедалі більшої популярності. Учень, аби вчитися, повинен сперечатися з учителем. Тільки в цьому розумінні Сократ - учитель ІІлатона, а Платон - учитель Арістотеля: для учнів їхні вчителі - це люди, з якими завжди можна і хочеться сперечатися.

Філософські діалоги, записані Платоном (іноді їх називають «сократичними», тобто діалогами із Сократом - сам філософ нічого не писав, оскільки не визнавав записаного слова), стали новим етапом у розвитку слова, словесності взагалі. Принаймні це була героїчна спроба відродити слово істини. Однак не те слово-мітос, що назавжди відійшло в минуле, в «золоту добу». Сократ, а разом з ним і Платон, цінують тільки слово-логос, тобто точне слово, яке передає лише те, що мовець бачив або чув особисто. На цьому реальному ґрунті, поза міфологією, відбувається зростання і драматичного, і епічного, і ліричного слова.

Відбувається завдяки Сократові - головному герою захоплюючої драми ідей, яка завершилася трагедією - смертю філософа, про яку Платон розповідає у першому написаному ним діалозі «Апологія Сократа» (грец. апологія - захист). Це, власне, був запис передсмертної промови Сократа на суді. У ній філософ нагадав афінянам проте, що вони вважали його одним із софістів, пригадав також «образ Сократа» у «Хмарах» Арістофана. І ясно дав зрозуміти: на відміну від софістів, які

А хто не прийшов? І чим він «гірший за нас» крім того, що не прийшов? Відповідь напиши від імені пересічного афінянина V ст. до н.е.