прийшли неписьменні, і з XI ст. до н.е. писемності в Егеїді не існувало. Аж через два-три століття греки заново «навчилися писати«, запозичивши абетку у фінікійців.

До речі, у цій «новій» давньогрецькій абетці було двадцять чотири літери. Коли філологи IV ст. до н.е. впорядковували тексти епічних поем Гомера, записаних у VI ст. до н.е., вони поділили обидві поеми на двадцять чотири пісні - за кількістю букв абетки.

Завдяки археології кінця XIX - XX ст. крито-мікенська цивілізація знову вийшла на світ зі своєю великою культурою і навіть залишками писемності, яку філологам вдалося розшифрувати.

Ті, хто заперечував авторство чи бодай оригінальність Гомера, затамувавши подих, чекали на результати розшифровки. Однак на знайдених археологами табличках ніяких свідчень про існування «першої "Іліади"» не було, вони мали суто діловий характер.

Очевидно, художньої писемної літератури «крито-мікенці» не знали, як но суті не знав її і весь «догомерівський» світ. Художня епопея виникла на ґрунті усної поетичної творчості неписьменного народу - нащадків не зруйнованої цивілізації, а тих, хто її руйнував. Тобто не ахейців, а дорійців.

Звідси і деякі «дивні», «суперечливі» описи Гомера. Описує Гомер палац царя Ітаки (сучасна археологія показала нам, які вишукані, розкішні були палаци острівних царів тієї доби), а виходить просто велика рибальська хата. Описує колісницю -«танк давнини», а виходить «таксі»: герої з'їхалися на колісницях, зійшли на землю, ввічливо привіталися та й заходилися рубатися мечами.

Утім, Гомер був співцем саме дорійців - цих «диких зайд», які «не розібралися» у тонкощах зруйнованої ними цивілізації. Вони цікавилися не технічним боком культури ахейців, а лише загальними питаннями, на які шукали відповідей серед святилищ Греції. Дорійці запозичили розвинуту крито-мікенську міфологію, в яку свято повірили.

Розмірковуючи про особливість творів Гомера, можна багато дечого зрозуміти про сутність і значення літератури, мистецтва, культури взагалі. Адже сутність ця - колективна: вона дорівнює: автор + адресат (читач, слухач, глядач).

Як адресат, так і автор можуть бути колективними. Про це раз у раз нагадує сучасна культура. Справді, хто автор кінофільму, телепередачі, виступу рок-гурту або навіть і концерту окремого виконавця? Всі ці автори - колективи, що складаються з десятків творчих людей.