Проте і гніву, як усьому, має бути міра (взагалі міра - одна і основних категорій античного світогляду). Боги не схвалю-ють бажання Ахілла вчинити наругу над тілом мертвого Гекто-ра. Гермес, вісник богів, в останній, XXIV, пісні обіцяє троянському царю Пріаму, батькові Гектора, божественний іахист у стані ворогів під час переговорів про повернення тіла вбитого сина. Пріам приходить до Ахілла зі словами:

«Війся, Ахілле, богів і зглянься ласкаво на мене, Батька свого спогадавши, бо жалю ще більше я гідний. Те бо терплю, чого інший ніхто не зазнав земнорідний, -Рук убивці синів моїх я доторкаюсь губами!» Мовив це, й нам'ять про батька збудив, і викликав сльози.

Сльози навернулися на очі Ахілла, який щойно зробив з тілом Пріамового сина таке, за що пізніше «батько філософії» Нократ гнівно засудив «батька поезії» Гомера.

Про це розповідає один із «діалогів» Сократа, записаний його учнем Платоном. Сократ, обговорюючи питання про те, чи взагалі поети мають право виховувати юнацтво, нібито зневажливо відгукнувся про цей та деякі інші епізоди «Іліади». Мовляв, усе це недоброчесні розповіді - «розповіді, ніби Ахілл волочив Гектора довкола могили Патрокла... Та все це неправда, скажемо ми. Ми не змиримось із тим. щоб наші юнаки вважали, ніби Ахілл - син богині й Зевсового внука Пелея - був настільки переповнений душевним сум'яттям, що в нього гніздилася... зневага до богів і людей» (Переклад Д. Коваль).

Так уже за класичної доби античності розгоралися пристрасті навколо Гомера. Причому цікаво, що інший античний філософ - цього разу вже учень самого Платона, Арістотель, -заперечуючи наведену думку Сократа, свідчив про те, що й у сучасній йому (IV ст. до н.е.) Фессалії (а це батьківщина Ахілла) «досі існує такий саме звичай» (тобто звичай волочити тіло покараного смертю вбивці навколо могили вбитої ним людини). Наводячи цей аргумент «на захист Гомера», Арістотель зауважує: адже Гомер ставив собі за мету описувати те, що було насправді, а не те, що має бути (тобто не те, чого б нам бажалося).

Прочитавши І пісню «Іліади», дай короткі письмові відповіді на запропоновані запитання, по можливості уникаючи давати оцінки діям і почуттям богів та героїв. 1. Що саме викликало гнів Ахілла?

2. Через що розгнівався на ахейців Аполлон?

3. Який зв'язок існує в сюжеті «Іліади» між гнівом Ахілла й гнівом Аполлона?

Однак не слід забувати, що більшість греків на той час вірила в істинність міфів. І для них вчинки не лише Ахілла, Агамемнона,