військо Ахілла, б'ється в його обладунку, на його колісниці. Вбивши Патрокла, Гектор забирає зброю Ахілла, яка є символом родової слави, а отже, ображає не особисті почуття, а рід Ахілла. Тимчасом рід героя епічної пісні - це і є його особисті почуття. Отже, як гнів на Агамемнона та ахейців і відмова від битви, так і гнів на Гектора та троянців і повернення до битви мають на меті одне й те ж саме - повернути свій суспільний, родовий статус, честь воїна та вождя.

Якщо у чомусь і виявляється індивідуальність Ахілла, то це у його милосердному ставленні до старого Пріама. Щире співчуття горю Пріама вражає тим більше, що причиною того горя є сам Ахілл. Хай там що говорять, ніби цього разу усі олімпійські боги погодилися не заважати героєві виявити милосердя, але ж треба мати дещо і в душі, аби його виявити.

Поміркуй над запитаннями.

Відомо, що всі сини Пріама загинули від рук ахейців (та й сам Пріам нагадує про це Ахіллові). Чому ж тоді олімпійські боги (а головне - сам Гомер) відправили його до Ахілла ПО тіло саме Гектора? Чи можлива в «Іліаді» пісня, яка б оспівувала, скажімо, прихід Пріама до Агамемнона по тіло Паріса? Знаючи характер Агамемнона, як можна було б снрогнозувати його поведінку в такій ситуації? Чому важливо, що Пріам звертається саме до Ахілла? Чому важливо, що він хоче забрати тіло саме Гектора?

Отже, герої «Іліади» - доволі яскраві, доволі різні індивідуальності, і автор епопеї ставиться до них по-різному. Від чого ж залежить його позитивне або негативне ставлення?

Напевне можна сказати, що ставлення Гомера до героя не залежить від того, на чиєму боці він воює. Здавалось би, Гомер мав би «вболівати» за «своїх» - ахейців. Проте, як ми пам'ятаємо, ремесло співця - правда і справедливість. Більше того - істина. Справедливість, на думку автора «Іліади», полягає у тому, аби оспівувати героїзм та подвиг незалежно від того, ким і на чиєму боці вони виявляються. Істиною він вважає те, що людина в принципі здатна на героїзм і подвиг. Зваживши ахейців та троянців на цих терезах істини й справедливості, Гомер доходить висновку: незалежно від того, хто переможе, вони насправді рівні. Може, саме тому оповідь «Іліади», всупереч її назві, закінчується раніше, ніж остаточно вирішується доля Іліона-Трої. А «гарантом» дотримання справедливості у Гомера виступає Зевс, котрий, як вище божество, намагається бути над битвою людей і навіть богів (хоч йому це й не завжди вдається).

Позитивні, ідеальні герої Гомера - не боги, що за самим характером античної міфології не можуть виконувати функцію ідеалу, а люди. В «Іліаді» ідеал Гомера представле-