Однак у VIII ст. до н.е., коли подорожі греків у далекі краї та грецька колонізація Середземномор'я тільки розпочиналися, світ за морями здавався чарівним, жахливим, казковим. Так виникали епічні пісні-сказання про заморські дива та сміливого грека-мореплавця, котрий де спритністю, а де й хитрощами долає всі природні й надприродні перешкоди.

Усі народи Стародавнього світу, яким героїчний епос правив за «святе письмо», задовольнялися одним таким твором. Греки вважали, що, крім військової, їм потрібна ще й морська епопея. Взявши до уваги виховне значення епопеї для стародавніх народів, напиши твір-роздум на тему: «Для чого грекам дві епопеї?»

Починаючи з VIII ст. до н.е. кожне велике грецьке місто мало свої заморські колонії. Відтак доля кожного мешканця міста так або інакше залежала від подорожей далекими морями, тому морські історії були надзвичайно популярними. Аеди та рапсоди, звісно, не могли не враховувати уподобань своїх слухачів.

Звичайно, для того щоб стати органічною частиною загальнонародного епосу, морська епопея мала бути пов'язана з епопеєю Троянської війни. Цей зв'язок насправді існує і здійснюється через особу головного героя морської епопеї -Одіссея, царя маленького острова Ітаки (в Іонійському морі, поблизу Коринфської затоки), про що й говориться у заспіві:

Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши. Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив, В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею...

Як уже зазначалося, в III пісні «Одіссеї» розповідаються міфи так званого «циклу повернення». Власне і вся історія подорожі Одіссея також належить до цього циклу.

Троянська війна завершилася славнозвісною хитрістю Одіссея з «троянським конем», який допоміг ахейцям здобути Трою. Однак, прогнівавши могутні стихії - морського бога Посей-доиа та бога сонця Геліоса, Одіссей через їхню помсту ніяк не міг дістатися на батьківщину. У своїх блуканнях він побачив багато чудес, а найголовнішим чудом було те, що він усе ж таки спромігся живим і здоровим повернутися дому. Щоправда, автор епічної пісні певен, що без допомоги богині Афіни - покровительки Одіссея - цього б не сталося.

Утім, без гострого розуму та багатого життєвого досвіду «бувалого мужа» Одіссея його пригоди, може, й закінчувалися б надприродним порятунком (подібним до того, який надає Афродіта Парісу в його двобої з Менеласм у III пісні «Іліади»), але не спри-