пісню. Рапсод був справжнім фахівцем-деміургом. Збираючи усе, що співали аеди, і порівнюючи переспіви про різних богів та героїв, він намагався встановити істину про них у всій повноті. Фактично саме рапсодам архаїчної доби ми завдячуємо знанням давньогрецької міфології.

Пісня, «зшита» рапсодом із збережених у пам'яті численних аедів «клаптиків», виходила дуже довгою. Коли до якогось грецького міста приходив рапсод, городяни, кинувши всі свої справи, збиралися На ринковій площі - агорі. І «концерт» просто неба тривав зазвичай від світанку до заходу сонця. А наступного дня люди знову сходилися на агорі, чекаючи на продовження «зшитої» рапсодом пісні. Іноді це тривало більше тижня.

Популярність рапсодів сягнула за межі архаїчної доби. Ще й у Платона, провідного філософа класичної доби, ми знаходимо твір «Іо», з якого дізнаємося, що одного разу до Афін зайшов відомий рапсод Іо, і слухати його зібралися двадцять тисяч городян. ІІлатон розповідає про суперечку Іо та свого вчителя Сократа, обуреного тим, що його сучасники могли серйозно вірити у «нісенітниці» й «казки», про які співав рапсод так само, як співали його попередники триста років тому... Проте ж вірили.

Пісні рапсодів греки називали епопеями (від грец. епос -розповідь і поіео - творю), тобто епічними творами, епічними піснями.

Усю художню літературу можна поділити на три основних літературних роди - епос, лірику, драму. Цей розподіл виник у Стародавній Греції, однак дещо відрізнявся від сучасного. Наприклад, слово «пісня» ми пов'язуємо з лірикою, адже звикли, що «в пісні душа ллється», а не обговорюються якісь державні справи. Тимчасом стародавні греки однаково любили співати (і слухати) пісні і про кохання, і про державні справи.

Епос - літературний рід, у творах якого зміст розкривається у формі авторської розповіді про події оточуючого світу, що вже відбулися.

Епопея, або героїчний епос, - один із жанрів епосу. Епопеєю (героїчним епосом) ми називаємо художній твір, в якому широко і різнобічно відтворені важливі історичні події, порушені й глибоко розкриті проблеми загальнонародного значення.

Однак у зв'язку з епічними піснями стародавніх греків виникає ціла низка запитань. Ким відтворені події? Хто порушує і розв'язує проблеми? Народ, що його колективні вірування зібрали, зберегли і потім знову йому нагадали аеди? Аеди, в яких рапсод запозичив готові «клаптики» майбутньої епопеї? А, може, сам рапсод, який лише скористався тими «клаптиками»

26