В надії слави і добра Вперед дивлюся без вагання: Початок славних днів Петра Мутили кари і повстання. (Переклад І. Гончаренка)

І все ж таки на берегах рукопису «Полтави» бачимо зловісний малюнок: декабристи на шибениці. Серед них - Рилєєв. Чи ж було тепер коректним вступати з ним у полеміку?.. Однак поема «Войнаровський» та « Життєпис Мазепи» зацікавили Пушкіна. А над усе - суха історична довідка наприкінці «Життєпису...»:

«Генеральний суддя Василь Кочубей був давно вже у ворожнечі з Мазепою. Ненависть його до гетьмана посилилася від 1704 р.. після того, як Мазепа, зловживаючи владою своєю, звів дочку Кочубея...» Імені дочки Кочубея Корни-лович не повідомляв.

Високо оцінюючи «Мазепу» Байрона, Пушкін вважав прикрим для Байрона й щасливим для себе той факт, що автор англійського «Мазепи» нічого не знав про дочку Кочубея:

« Байрон змалював низку картин - одна разючіша за іншу -от і все; але який полум'яний витвір, який широкий, швидкий пензель! А якщо б йому під перо потрапила історія занапащеної дочки і страченого батька, то, напевно, ніхто б не наважився після нього торкнутися цього жахливого предмета».

Отже, .жахливий предмет» - саме те, що й потрібно для романтичної поеми, - був знайдений. Залишалося тільки змалювати усіма відтінками чорної фарби «чудовисько» Мазепу та протиставити йому позитивний ідеал сильного, могутнього державця -Петра.

У «Полтаві» дійсно дуже багато типово романтичних прийомів, якими віртуозно володіє її автор. Чого лишень вартий знаменитий романтичний пейзаж української ночі, на тлі якого визрівають «зловісні задуми» Мазепи. Яскраві епітети й порівняння, переконливі уособлення - все працює: на створення типово романтичної контрастності ліричної оповіді. За зовнішнім спокоєм приховане внутрішнє напруження: природа, ніби знаючи таємницю Мазепи, перебуває у тривожному очікуванні великих і страшних подій: