ють, так і у бік автора, перекладача, критика, читача - усіх, хто пізнаватиме їхню психологію ззовні. І це пізнання буде поглиблюватися та збагачуватися доти, доки читатимуть роман.

Прикладом може бути те саме слово «щастя», а точніше -розуміння його Татьяною з подальшим розумінням цього розуміння.

Ось як в оригіналі звучать ті гіркі слова про щастя, з якими у фіналі Татьяна звертається до Онєгіна:

Л счастье было так возможно. Так близко!.. Но судьба моя Уж решена.

А от як звучать вони у перекладі М. Рильського: А щастя видилось безмежне. Так близько!.. Та любов моя Розбилася.

Чи закидатимемо ми видатному українському поетові «неточність перекладу» цієї думки улюбленої героїні великого російського поета? Чи натомість приймемо його рядки як ще одну спробу розгадати «загадку» пушкінської героїні, принагідно згадавши думку російського поета: «Перекладач у прозі - раб, перекладач у поезії - суперник»? У цьому випадку - суперник у розумінні «жіночої логіки» Татьяни. У Рильського на початку знаме-нитої 4 7-ї строфи VIII розділу читаємо: «Любов моя розбилася», а майже наприкінці: «Я вас люблю...« Суперечність? Ні в якому разі.

Суперечність у логіці Татьяни вбачали лише сучасна Пушкіну критика й більшість сучасних читачів, бо він як геній випередив свій час. Через півстоліття, 1880 р., геній наступного покоління - Ф. Достоєвський у своїй промові на честь відкриття пам'ятника Пушкіну в Москві зумів точно проаналізувати цю удавану суперечливість:

«Чи ж тому вона відмовилася піти за ним (незважаючи на те, що сама ж сказала йому: "Я вас люблю"), що вона, "як російська жінка" (а не південна чи якась там французька) нездатна на сміливий крок, не в змозі розірвати свої пута, не в силі пожертвувати почестями, багатством, умовностями честі й цноти?.. Ні, російська жінка - смілива. Російська жінка сміливо піде за тим. у що вона повірить, і вона це довела.

Та з ким я стала до вінця -Зостанусь вірна до кінця.

...Щастя не в самій лише насолоді від кохання, а й у вищій гармонії духу».

Достоєвський був абсолютно переконаний у тому, що «Татьяна глибша від Онєгіна і вже напевне розумніша за нього».