Серед нових знайомих Пушкіна була велика родина героя війни 1812 р. генерала Миколи Раєвського. Генеральські сини -майбутні декабристи - стали друзями поета, а в трьох прекрасних генеральських дочок він палко закохувався, по черзі в кожну. Молоді Раєвські були шанувальниками Байрона й вивчали англійську, аби читати улюбленого поета в оригіналі. Пушкін приєднався до них і незабаром не лише вільно читав твори бунтівного лорда без перекладу, а й почав писати свої «східні поеми«. Щоправда, з огляду на відповідне географічне положення самої Росії «на сході від Заходу», поеми були «південними», оскільки для Російської імперії екзотичним був її південь -Україна та Молдавія, Крим і Кавказ. Назви ранніх, романтичних, поем Пушкіна говорять самі за себе: «Брати-розбійники», «Кавказький бранець», «Бахчисарайський фонтан», «Цигани».

Романтична героїка й екзотика, вітчизняна історія і навіть антична традиція - все зійшлося у південних враженнях поета, якнайкраще сприяючи зростанню його творчого обдаровання. Важко навіть уявити, як надалі розвивався б пушкінський геній без цього вимушеного «творчого відрядження». В Одесі й Кишиневі Пушкін спілкувався з грецькими повстанцями, що приїздили туди по зброю, мріяв втекти до Греції, щоб воювати пліч-о-пліч із Байроном, і навіть серйозно готувався до втечі, аж поки не дістав звістку про передчасну смерть автора «Дон Жуана».

Саме у цей час молодий поет почав усвідомлювати, що йому не обов'язково їхати до Італії, щоб, як Байрон, взяти участь у визвольній боротьбі «карбонаріїв», або до Греції, щоб воювати за свободу народу. Всюди, де доводиться бувати під час заслання, Пушкін відзначає, що вже звичні «волелюбні» мотиви петербурзьких розмов на півдні звучать більш конкретно. Говорячи про перспективи визвольної боротьби й нову кращу Росію «на уламках самодержавства», тут готувалися до справи майбутні декабристи.

Пушкін просив, навіть вимагав увести його до таємного товариства заколотників. Проте, знаючи, що шансів на перемогу небагато і що в разі поразки на них чекає смерть або довічне заслання. жертвувати крайнім поетом Росії ніхто з його друзів не хотів.

Отже, молодість, темперамент, екзотичний край, таємнича, героїчна атмосфера, що утворилася навколо найближчого товариства поета, - все сприяло романтичному погляду на життя. До того ж на час приїзду Пушкіна до України тут уже було неспокійно. Катеринославщину, де розпочиналася його служба на півдні, охопило полум'я селянських повстань, а катеринославська в'язниця була переповнена. Під враженням втечі через Дніпро двох арештантів Пушкін написав поему « Брати-розбійники ».