Взагалі історія фатальної пристрасті «паризького Фауста» Клода Фролло до «паризької Гретхен» Есмеральди звучить полемічно (якщо не пародійно) щодо звичайної любовної колізії доби Просвітництва. Змальовуючи запустіння в кабінеті-келії Клода («лише мотлох науки і скрізь на всьому цьому безлюдному звалищі - порох і павутиння»), Гюго прямо порівнює його з

« розчарованим Фаустом». Тут мала б з'явитися Гретхен, але

« паризькому Фаусту» бракує диявольських чар, і тільки диявол ьські ревнощі охоплюють його засмучену душу... А вся його

«наукова спадщина», що дійшла до нащадків, - це грецьке слово «ананке» (доля, фатум), котре нібито прочитав оповідач на стіні собору Паризької Богоматері й котре надихнуло його написати цей роман... Словом, повний крах славнозвісного Розуму.

Натомість - тріумф пристрасті, почуття. Тріумф архітектури як «закам'янілої музики». Роман Гюго - справжній гімн готиці, гімн собору Паризької Богоматері, образ якого є одним із центральних художніх образів роману - ба навіть його єдиним естетичним центром. Саме тут сходяться всі сюжетні лінії, обидва «ракурси» роману: особистий (любовний) і суспільний (народний). «Час - архітектор, народ - муляр», - заявляє Гюго в романі, вважаючи Собор всенародним, національним надбанням, живою історією Франції.

Готична архітектура та скульптура Собору буквально оживає в одному з найяскравіших образів романтизму - горбані Квазімодо. У романі він постійно порівнюється з однією з химер Собору. Однак навіть і цей образ є відкрито полемічним до образів та ідей просвітницької літератури. «Надто далекий від людського суспільства і надто близький до природи», Квазімодо так само, як інші герої роману - представники, власне, всіх кіл, усіх верств населення Парижа кінця XV ст. - потрапляє «під колесо історії». І кличе його на битий шлях історичного простору те ж саме, що й усіх інших людей: бажання подолати свою самотність, кохати і бути коханим...

Контрольні запитання та завдання

Чому саме 1789 р. став символічним вододілом між Просвітництвом та романтизмом у літературах Західної Європи?

2. Хто такі єнці та лейкісти? Що було спільного в їхній естетичній теорії та художній практиці?

З- У чому полягає значення мистецтва за «Сказанням про Старого Моряка» Колріджа? Чим таке розуміння мистецтва відрізняється від просвітительського?

4. Внаслідок чого всі відомі нам антропоцентричні епохи в історії європейської культури завжди змінювалися теоцентричними і навпаки? До якого я цих двох типів можна віднести романтичну добу? За якими ознаками?

286