Ми всі от-от Наполеони; Тварин двоногих міліони «Знаряддя лиш для нас одне. А щире почуття - смішне. (Переклад М. Рильського)

Однак все ж таки «ми»: можна піднятися над своєю добою, але її мрії, її кумири все одно вимагатимуть свідомого ставлення до себе або впливатимуть на підсвідомість. І Пушкін напише поезію «Герой», у якій Наполеон відвідує своїх солдат у чумному шпиталі. Поет хотів би позбавити героя романтичної доби демонічного автоматизму:

Оставь герою сердце! Что же Он будет бея него? Тиран...

Від самого початку романтизму просвітительський культ розуму поступився місцем культу серця. На зміну людині ХVІІ-ХVІІІ ст., яка спочатку мислить, а вже потім існує, прийшла нова романтична людина, що всім серцем віддасться буттю, поринає у пристрасть, почуття та співчуття.

Отже, романтизм у художній літературі та мистецтві кінця XVIII - першої половини XIX ст. можна визначити як художній напрям, представники якого за допомогою різноманітних засобів намагаються перш за все відтворити в художніх образах людину в усій її складності; пошук як норму життя (хоч яким би суперечливим, незавершеним він не був); ідеал як найвищу, хоча й абстрактну, цінність, втілення якої в реальне життя є найбільш бажаним і найменш можливим (від усього, що тільки є бажаним і можливим).

Походження самого слова «романтизм» залишилося так само нез'ясованнм, як і походження слова «роман». Можливо, перше походить нід другого. Річ у тім, що серед літературних явищ другої половини XVIII ст., які вважаються передромантичними, можна вказати на так званий роман жахів, або готичний роман (епітет «готичний» відсилав чи то до відповідного архітектурного стилю, чи то до самого слова «готи»,тобто «варвари», - варварський, неправильний, не за правилами написаний). Оскільки такі романи були надзвичайно популярними (лише в Англії у другій половині XVIII - першій половині XIX ст. було написано й видано кількасот