Гамлет не хоче жити, бо розчарувався у людях та любові. Відтак любові в його душі немає. Любов-сторге до батьків більше не має живого об'єкта - батько мертвий фізично, а мати на цьому етапі мертва для Гамлета духовно. Любов-ерос до Офелії також втратила будь-який сенс через вчинок матері, що викликав у нього стійку відразу до жінок, в яких він не знайшов бажаної сталості («Несталосте, твоє імення - жінка!»). А любові -філео Гамлету замало.

Так народжується новий мотив, що надалі втілюється в діалогах, котрі є сполучною ланкою між монологами Гамлета і зовнішнім сюжетом трагедії.

І ось центральний, третій акт трагедії, в центрі якого - «у серці серця» - знаменитий монолог «Бути чи не бути?». Основні мотиви цього монологу, - так би мовити, негативні - нам, власне, відомі ще з 66-го сонета.

Оце єдине спонукає зносить Усі нещастя довгого життя; Інакше - хто ж би стерпів глум часу. Ярмо гнобителів, пиху зухвальців. Зневажену любов, суди неправі. Нахабство влади, причіпки й знущання. Що гідний зазнає від недостойних, -Хто б це терпів, коли удар кинджала Усе кінчає?..

Усе те, що не варто терпіти на цьому світі, Гамлет, однак переживає так само, як і ліричний герой 66-го сонета. Змінилася лише єдина спонука - єдиний позитивний мотив. У сонеті це була любов-філео, любов-вірність другові, якого не можна «лишити в самотині», у «Гамлеті» це «...страх перед незнаним чимось // У тій незвіданій країні, звідки // Ще не вертався жоден подорожній».

Однак тієї самої миті, як Гамлет доходить такого висновку, він бачить Офелію. Навіть коли б ішлося не «про літературних героїв, а про реальних людей у реальному житті, лише невіруючий назвав би таку зустріч «наприкінці внутрішнього монологу» випадковою. У «Гамлеті» її обумовленість є безперечною, адже у творах Шекспіра ніщо не буває випадковим.

Офелія - слухняна дочка. Батько наказав їй поговорити з Гамлетом, аби разом з королем підслухати розмову й встановити причину «божевілля» принца (яке насправді є удаваним). Чекати на почву Гамлета Офелії було наказано з книжкою в руках (очевидно, Біблією або Молитвословом) та «побожним виглядом».

Чи був Гамлет такою людиною, яку можна ввести в оману «побожним виглядом»? Усе, що ми знаємо про нього, змушує рішуче заперечити таку можливість. Отже, дивлячись на побожність Офелії очима Гамлета, ми напевно можемо сказати, що вона була