Гамлета. Вони знаходять його у гірких роздумах після огидного для нього спілкування з королем, королевою й двором. Він щойно виголосив свій перший монолог. Тепер ми бачимо його в зовсім іншому оточенні: він уперше з'являється перед нами у колі щирих друзів. Його взаємини у цьому колі - це дружба, повага, тобто лю-бов-філео. Це саме той союз інтелектів, про який йдеться у 116-му сонеті. І який би приголомшений звісткою привиду не був Гамлет як принц і син свого батька (в наступній сцені) - він водночас не перестає бути студентом, котрий у дружньому колі шукає істину, обговорюючи найважливіші питання філософії:

Гораціо. О світе мій! Чужі нам ці дива!

Гамлет. Ви їх привітно стріньте, як чужинців.

Багато в небі й на землі такого,

Що нашій філософії й не снилось.

Щоправда, в оригіналі Гамлет говорить «вашій філософії», що, однак не заважає йому ні в чому не поступатися Гораціо у «філософствуванні», веселому скептицизмі ренесансного студента.

Гораціо, «римлянин, хоча душею данець», і «друг Данії» лише настільки, наскільки він другії принца, усюди супроводжує Гамлета. Цим трагедія Шекспіра також нагадує «Божественну комедію» Данте. Там - римлянин Вергілій, тут - римлянин Го-рацій (Гораціо - італійська форма латинського імені Горацій).

Данте, перший поет Відродження, у супроводі Вергілія шукав суспільно-політичного ідеалу для нової Європи. Шекспір, останній поет Відродження, у супроводі Горація шукає приватного ідеалу для нового європейця. Ідеалу, який допоміг би віднайти рівновагу якщо не із сучасністю, то принаймні із самим собою. Саме Гораціо є для Гамлета таким ідеалом, і цей ідеал - насправді «гораціанський»:

Блаженний той, у кого кров і думка Такого складу, той, хто не сопілка В руці фортуни, щоб на неї грати. Що доля схоче. Дай мені людину. Що не була б у пристрастей рабом, -Носитиму її в осерді серця. Так, в серці серця, як тебе ношу.

1. Знайди та проаналізуй той рядок у даному уривку з монологу Гамлета, в якому його ідеал людини збігається з висловленим в поезіях Горація. Запиши цей ідеал у такій формі: «Ідеальна людина - це той, хто не...»

2. Коли й чому Гораціо говорить, що є римлянином, хоча душею данець?

3. Ідеал людини - це той образ, на який людина хоче бути схожа. Чи справді Гамлет хоче бути схожим на Гораціо? Якщо ні, то чому він захоплюється своїм другом? Якщо так. то що йому заважає бути схожим на Гораціо?