minds // Admit impediments...» Це знову кліше: цього разу не поетичне, а юридичне. Йдеться про звернення священика перед вінчанням: «Зобов'язую та вимагаю від вас: якщо одному з вас відомі будь-які перешкоди для законного шлюбу між вами, то ви повинні в цьому зізнатися».

Однак слово «minds» - «уми», вжите у першому рядку оригіналу, змушує сприйняти слово «шлюб» (або вінчання) як метафору. Це слово-сигнал, яке вказує читачеві на те, що сонет він мусить сприймати в контексті не «сюжету кохання», а «сюжету дружби» - «шлюбу умів».

Отже, це не простий троп - метафора, а подвійний трон -іронічна метафора. Іронія (від грец. ейронейа - удавання, прихований глум) - улюблений троп та улюблена тональність Шекспіра. Його іронія тонка, часом важковловима. Та не «вловивши» її, годі сподіватися щось зрозуміти у його творах.

Сучасний український теоретик літератури Анатолій Ткаченко визначає іронію як кпин чи нищівний скепсис, перевагу чи поблажливість, зумисне приховані, але визначальні для загальної тональності чи навіть пафосу твору та організації всієї його образної системи.

Це, власне, й відбувається у 116-му сонеті. А саме: не вловивши іронії у прихованому порівнянні виникнення високої духовної любові - «шлюбу умів» - з церемонією вінчання чоловіка й жінки, ми не зрозуміємо всієї його образної системи. Адже насправді вона організована навколо не порівняння, а протиставлення статевого шлюбу та «єднання умів».

«The marriage of true minds» - це єднання однодумців, союз інтелектів. Тому, очевидно, єдине вірне перекладацьке рішення -вжити точний аналог англійського «marriage» («шлюб»), аби таким чином повністю зберегти цей подвійний троп:

Не визнаю я перепон для шлюбу Правдивих душ і серць. То не любов. Що годиться на речену їй згубу. Міняється зі зміною умов. Любов - то зірка у небеснім мреві. Знак, що його нічим не досягти. Маяк, що посилає кораблеві Сигнали порятунку з темноти. Любов - то не часу нікчемний блазень. Що тне серпом троянди запашні; Ні, то судьба, що без повчань і казань Живе віки, а не короткі дні.

Якщо не так - я не створив нічого. І в світі не любив ніхто нікого.

(Переклад Д. Павличка)