у звернених до неї словах любов - любов ні за що, любов-агапе, адже будь-що інше просто не могло навернути її на сором:

Мене ти змусив заглянути в душу, І я там бачу стільки чорних плям. Яких не змити.

І от - розв'язка, похмурий, зловісний останній акт трагедії. Шекспір і тут вірний своїй славнозвісній іронії: дія першої сцени відбувається на тому самому цвинтарі, куди після другої сцени (в шекспірології її прийнято називати катастрофою) понесуть тіла всіх головних дійових осіб. І саме тут, на цвинтарі, просто у відкритій могилі відбувається остаточне «з'ясування відносин» між усіма різновидами любові.

Під час поховання Офелії Лаерт у відчаї стрибає в могилу, куди щойно опустили труну. Туди ж стрибає й Гамлет. Між ними відбувається бійка - сцена, можлива лише за доби Ренесансу, що вільно поєднала «монастир» і «карнавал»

Гамлет. її любив я. І нехай з'єднають Любов свою братів хоч сорок тисяч. -Моїй не дорівняють. Що ти зробиш Для неї? ...Що ти зробиш? Ридати хочеш? Постувати? Битись? Себе картати? Чи напитись оцту? Чи крокодила з'їсти? Я також! Ти скиглити прийшов сюди? В могилу Стрибати, щоб підбурити мене? Живцем себе ховати з нею хочеш? І я також!

%

Яке ж почуття Гамлет називає у сорок тисяч разів більшим від братньої любові-сторге? Напевне це не любов-ерос, якою Лаерт з Полонієм залякували Офелію. Гамлет нарешті знайшов те єдине, для чого варто жити, навіть коли вже немає того, кого, як сказано у 66-му сонеті, не можна «лишити в самотині». «Любов, що водить сонце й інші зорі»... Тепер він однаково готовий і до гідного життя, і до гідної смерті. Судилася смерть, судилася й помста, котра тепер, коли він пізнав любов, цікавить його найменше.

Мотив помсти Лаерта за сестру прийшов на допомогу мотиву помсти Гамлета за батька. Згаряча Лаерт погоджується на підлоту, запропоновану йому Клавдієм. Однак блискучий паризький студент Лаерт у своїх студентських якостях не поступається віт-тенберзькому студентові Гамлету, він має щиру й широку душу і у вирішальну хвилину це дається взнаки.

У відкритій могилі Офелії, у «поєдинку любовей» не ерос Гамлета переміг сторге Лаерта, а їхня колишня дружба. Взаємна приязнь, про яку протягом усієї трагедії говорив Гамлет, парадок-