МИСЛЕННЯ ЯК БУТТЯ

Око - то світильник для тіла. Тож як око твос буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твос око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, - то яка ж велика це темрява!

Євангеліє від Матфея

15. «УЯВНЕ ЗА РЕАЛЬНІСТЬ БЕРУЧИ», АБО НАВЧАННЯ ПРИНЦА СЕХИСМУНАО

Гладкого Санчо (прошу вас, не Санча)

Кощава тінь, видима і вночі, -

Він помилявся тяжко, дон з Ламанчі,

Уявне за реальне беручи;

Але ж довів, на жаль, на власній шкурі

Із безлічі можливих істин ту,

ІЦо помилки - бодай в літературі -

Прекрасніші за всяку правоту!

Є. Плужник

«Хитромудрого ідальго Дон Кіхота Ламанчського» Мігель Сервантес де Сааведра (1547-1616) писав у той самий час, коли Шекспір писав «Гамлета». Уривки з роману Сервантеса ти вивчав минулого року, а тому, напевне, пам'ятаєш чудернацьку поведінку головного героя. Вивчав ти й світову історію XVI ст. Звідки Дон Кіхот брав свої уявлення про життя? Чому у своєму сприйнятті реальності та у спілкуванні з реальними людьми він не пішов далі першого - помилкового - етапу розуміння? А може, він був уособленням самої Іспанії, котра все XVI ст. прожила ніби у світі улюбленого чтива Дон Кіхота (та й багатьох інших іспанців того часу) - лицарських романів?

Це був світ, так би мовити, штучно подовженого Середньовіччя. В Іспанії лише наприкінці XV ст. завершилися війни з арабськими завойовниками (Дон Кіхот називає їх «маврами* або «сарацинами») - так звана Реконкіста (буквально - «відвоювання»).