говорить Гамлет. Те саме говорить про себе й Дон Кіхот, навіть ту ж саму метафору вживає, хоча Сервантес, наскільки відомо, «Гамлета» не читав. Іспанське слово «enderezar», що його вживає Дон Кіхот, є точним відповідником англійського «to set right», вжитого Гамлетом, і означає «виправляти, направляти щось неправильне».

Біблія звертається саме до індивіда, але не надто високо оцінює його спроможність розв'язати вічні питання. Індивід не врятується від смерті - від тих «снів», що їх боявся Гамлет. Якщо він навіть відповість на споконвічні запитання, йому не вистачить сил жити згідно з віднайденими відповідями. Він скаже: «Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!», - та півень не заспіває, як він тричі зречеться сказаного. Універсальною біблійною відповіддю на вічні запитання стала ця історія Ісусового учня Петра, чиє власне ім'я - Симон єврейською означає «очерет». Петром (у перекладі з грецької «каменем») назвав його Ісус. І додав: «На цьому камені Я збудую церкву Мою».

Однак саме церква за часів Середньовіччя сховала Біблію від індивіда за парканом із мертвих літер мертвої латини. І тим скомпрометувала не Біблію (адже читацькому загалу вона була невідома), а саму себе. За доби Ренесансу сміливі люди, ризикуючи життям, цей «паркан» розібрали, тобто переклали Біблію живими європейськими мовами. Контраст між тим, що написано в Біблії, і тим, як жили «духовні отці» сучасної церкви, виявився настільки разючим, що перекладачам довелося стати реформаторами.

Проте доба Реформації (XVI-XVII ст.) замість перетворення, оновлення (буквальне значення латинського слова «reformatio») церкви й суспільного духовного життя призвела до створення в Західній Європі двох ворожих одна одній церков -католицької та протестантської. Знову людська думка опинилася у замкненому колі. Реформація змінилася Контрреформацією -католицька церква переслідувала всіх, хто зважувався на живі, самостійні духовні шукання.

«За навісної, підлої пори // Завидна доля - каменем пробути...» - написав у XVI ст. Мікеланджело від імені своєї «Ночі»... Людина воліла бути «каменем», але залишалася «очеретом». «Мислячою очеретиною» назвав людину (отже, й себе самого) Блез Паскаль (1623-1662), великий французький математик і філософ XVII ст.

Якщо вже церква не могла врятувати людину від суперечностей, то мистецтво й поготів - умови цієї доби не вельми сприяли музам. Протягом XVII ст. загальноєвропейська Тридцятирічна війна (1618-1648) завершилася, поступово перерісши у локальні релігійні війни, які охопили майже всю

206