У вітчизняній культурі маємо унікальний героїчний епос феодальної доби - «Слово о полку Ігоревім» (1185-1187). Унікальність його полягає, зокрема, і в тому, що автор розповідає про сучасні йому події. Здавалося б, від твору про сучасність вимагається точне відтворення подій, однак середньовічний читач висував таку вимогу хіба що до жанру хроніки. Так, наприклад, автор «Слова...» всіх половецьких ханів називає «поганими», тобто язичниками, хоч і він сам, і сучасні йому читачі добре знали, що серед половецьких ханів було вже багато християн, до того ж багато з них були кровними родичами князів Русі.

Якщо навіть сучасність у героїчному епосі легко піддається міфологізації, тим простіше його авторам міфологізувати «давню давнину» - так званий епічний час. У Гомера таким епічним часом була доба підкорення Трої, у Вергілія - той самий час, коли впала Троя і нібито був заснований Рим (троянцем Енеєм). Для французького героїчного епосу зрілого Середньовіччя епічним часом стала доба Карла Великого.

Французькі медієвісти неодноразово висловлювали припущення, що епопеї про Карла Великого та його добу створювалися ще за життя самого імператора, тобто принаймні від початку IX ст. Однак серед майже ста таких епічних пісень, відомих як пісні про діяння, немає жодної, записаної раніше другої половини XI ст. Тому французький медієвіст кінця XIX - початку XX ст. Жозеф Бедьє припустив, що автори епічних пісень здебільшого брали свої сюжети з «Життєпису...» Ейнгарда і подібних йому хронік.

Так, наприклад, Ейнгард у своєму «Життєписі...» зафіксував військовий епізод 778 р. (зафіксував з чужих слів, бо на той час був ще дитиною і не міг брати участі у військовому поході Карла). Коли Карл з великою армією повертався через Піренеї з Іспанії після невдалої облоги арабського міста Сарагоса, в Ронсевальській ущелині на ар'єргард армії зненацька напали баски - місцеві жителі-християни. Армія Карла зазнала великих втрат. У переліку жертв Ейнгард згадує знатного феодала на ім'я Хруотланд.

З цієї історичної події виріс найзнаменитіший героїчний епос Середньовіччя - «Пісня про Роланда» (бл. 1100); з Хруот-ланда - героїчний Роланд; з тридцятишестирічного тоді ще не імператора Карла - мудрий сивобородий імператор, який на час описуваної події нібито вже двісті років щасливо правив «усім християнським світом», обороняючи його від «невірних». Однак найбільша й найхарактерніша «метаморфоза» сталася з ворогами, від рук яких загинув Хруотланд (героїчний Роланд) у Ронсевальській ущелині: з басків-християн вони перетворилися на «сарацинів», тобто арабів, тобто, як підкрес-