4. ШКОЛА ДОРОСЛИХ

Від початку V ст. до н.е. економічним, політичним і культурним центром Еллади стає Аттика - невелика область на північному сході Середньої Греції. В Афінах - центрі Аттики -після повалення тиранічного режиму синів Пісістрата (Пісістра-тидів) майже на два століття встановлюється демократія.

Афінській демократії, її проблемам та здобуткам у V-ІV ст. до н.е. греки здебільшого завдячували розквітом літератури та філософії, що вступили в свою класичну добу (саме тому цю добу ще називають аттичною).

Чому саме демократія найбільше вплинула на розвиток філософії, науки, мистецтва? Тому що від кожного громадянина вона вимагала активної участі в політиці, тобто впорядкуванні життя поліса. На відміну від того, що ми називаємо політикою сьогодні, коли полісів вже давно немає, в Афінах V-ІV ст. до н.е. (саме цьому місту ми завдячуємо і самим словом «політика») громадяни не покладали відповідальність за власну долю на плечі окремих «фахових» політиків, а так чи інакше, відповідно до своїх здібностей, намагалися перетворити політичний хаос на політичний космос.

Саме афіняни, вільні та активні громадяни, очолили протистояння Греції перському війську. Остаточна перемога в греко-перських війнах на початку V ст. до н.е. знаменувала розквіт Греції в цілому й Аттики зокрема. Афінська держава очолила так званий Морський союз грецьких держав-полісів, створений для протистояння перському флоту. Цей союз забезпечив грекам контроль над морськими протоками для постачання збіжжя з території сучасної України, яке відтепер здебільшого годувало Грецію. Крім того, Афіни контролювали і всю морську торгівлю, перепродували зерно й рабів, а прибуток використовували для монументального міського будівництва. Адже 480 р. до н.е. перси вщент зруйнували місто, спалили дерев'яний Акрополь. Однак вже за кілька років він перетворився на величезний будівельний майданчик.

В Афінах V ст. до н.е., відбудованих після пожежі, на Акрополі - святій горі - на честь богів-олімпійців було споруджено біломармуровий храм Парфенон (буквально - «палати Діви», тобто Афіни), а біля його підніжжя - новий кам'яний театр Діоніса, розрахований на масове дійство, на всіх афінян і гостей поліса. Він вміщував сімнадцять тисяч чоловік і за своїм виглядом та суттю того, що в ньому відбувалося, більше нагадував сучасний стадіон, аніж сучасний театр. Від 534 р. до н.е. ГІісістрат вирішив відзначати Діонісійські свята, так би мовити, «на державному рівні», оголосивши їх «державними святами». Хоча вхід до театру Діоніса був платний, у святкові дні там мали бути всі вільні афіняни (за бідних платила держава).