Строфою (від грец. строфе - поворот, зміна) називається композиційне поєднання кількох віршових рядків, що становлять змістову та ритміко-синтак-сичну цілість. Як правило, в кожній ліричній поезії -не одна, а декілька повторюваних строф з однаковою кількістю подібних за ритмікою рядків. Нова строфа - це новий поворот.

Термін «строфа» виник у давньогрецькій хоровій ліриці, яка виконувалася у русі, під час урочистої процесії. Отже, слово «строфа» спочатку означало відтинок тексту, що виконувався хором між двома поворотами в урочистому ході.

Повторюваність мелодії - властивість музики. Отже, Лрхілох умів віддаватися музиці, її стихійній силі. Про це розповідають і факти (а можливо, легенди) його біографії. Однак вірші його свідчать ще й про те, що, віддаючись «діонісійству» музики як плинності, мінливості своєї долі самотньої особистості на хвилях пристрастей, він навіть у цьому намагався віднайти «аполлонічну» міру.

«...Лірик користується всіма рухами пристрасті - від любовного шепоту до несамовитих громів, - писав ІІіцше. - Проте, оскільки він тлумачить музику в образах, а не зливається з нею у щось єдине, то сам він залишається нерухомим в аиоллонічному спогляданні».

Мелодія Архілоха - ритм і музика серця. І саме до власного серця, прислухаючись до його биття, він звертає свій вірш:

Серце, серце! Віди люті звідусіль тебе смутять -Ти ж відважно захищайся, з ворогами поборись.

Хай на тебе скрізь чатус ворожнеча - завжди будь Непохитне. Переможеш - не хвались відкрито цим, Переможене - удома в самотині стримуй плач.

Радість є - радій не надто, є нещастя - не сумуй Понад міру. Вмій пізнати зміни в людському житті.

(Переклад Г. Кочура)

Строфічність була притаманна і народній (фольклорній) пісні, яка просто нанизувала слова на тягучий мотив флейти. Архілох першим філософськи осмислив строфічність.

Зміна (строфе) щодня чатує на людину Архілохової доби. І поет говорить про це аж надто правдиво, позбавляючи ілюзій своїх сучасників. Не забудьмо, іцо на той час Гомер не лише вшановувався і вивчався як взірець мови, а й був справжнім джерелом істини, натхнення для багатьох людей, що не втратили надії врятуватися від ворожої «волі богів» натовпом, народом, знайти захист у колективі земляків, у приязні свого