Уявлення про Корнеля як «батька класицистичної трагедії» поділяє більшість сучасних літературознавців. Справді, якщо бароко як «мистецтво складностей і парадоксів» протиставляти сучасному йому класицизмові як «мистецтву ідеалу», то не трагедії академіків, а саме «трагікомедії» Корнеля здатні витримати таке порівняння й таке протиставлення. І якщо бароко, ховаючись від трагізму життя за парадоксами, відкрило драму як жанр, то класицизм в особі Корнеля зробив перший сміливий крок назустріч реальному трагізму Нової доби - перший крок до повернення високої трагедії. Крок людини, не ідеальної від природи, але такої, яка вірить, що життя - це не сон, що вона мислить, а отже, існує, і що вона здатна не тільки помислити ідеал, але й досягти його.

Класицизм (від лат. classicus - взірцевий) - це художній напрям, представники якого намагаються перш за все втілити в мистецтві естетичний ідеал і норму життя, беручи за канон своєрідно трактовану античну традицію. Для кожного митця-класициста канон є конкретним, пов'язаним з конкретними античними авторами й творами.

Пригадай ставлення давньоримських авторів до давньогрецьких і порівняй його зі ставленням класицистів XVII ст. до античності в цілому.

1. Назви грецьких авторів, на яких у своїй творчості орієнтувався Вергілій.

2. У чому вбачав свою основну заслугу перед Римом Горацій? Дай точну відповідь за його одою «До Мельпомени».

3. На які грецькі взірці орієнтувався Овідій?

А. Чому мистецтвознавці іноді називають давньоримське мистецтво «золотої доби» - «першим класицизмом»?

5. Пригадай визначення естетичного ідеалу. Як естетичний ідеал римлян І ст. до н.е. вплинув на формування римської норми життя?

6. Запозичивши свій сюжет з іспанської літератури, у розробці драматичних характерів автор «Сіда», однак, орієнтувався на античні взірці. Як ти думаєш, на які саме?

Якщо, пригадавши розсудливість Евріпідових творів, серед античних трагедій, що вплинули на створення «Сіда», ти назвав і їх, тобі слід прочитати або перечитати ці трагедії. Зробивши це, ти, напевне, відмовишся від своєї відповіді, а разом з тим укотре переконаєшся, як важливо припускатися помилок.

Щодо Корнеля, то він, помиляючись більше за всіх своїх сучасників, продовжував шукати безпомилкових рішень. Для нього, сучасника Декарта, віра в розум була визначальною. Він впевнений, що розум, настроєний за камертоном честі, знайде безпомилковий вихід навіть з безвихідного становища.

Конфлікт класицистичної трагедії традиційно визначають як конфлікт почуття й обов'язку. «Сід» - виняток з цього пра-