П'єр Корнель, або Обгрунтування героїзму Протягом 1624-1642 рр., за часів короля Людовіка XIII, Францією фактично правив кардинал Рішельє, який водночас виконував функції прем'єр-міністра. Саме він винайшов такий засіб масової інформації, як газета. Перша у світі газета вийшла друком 1631 р. Кардинал і прем'єр-міністр став ще й головним редактором. Що ж до літератури, то нею у Франції тепер мала опікуватися Французька академія, заснована Рішельє 1635 р. Чекаючи від літератури не стільки користі, скільки шкоди, Рішельє вимагав, аби надійні, керовані науковці й письменники з числа призначених ним академіків з кожного важливого літературного приводу висловлювали свою «колективну думку», що й вважалася офіційною. Слушна нагода трапилася наприкінці 1636 або на початку 1637 р., коли у паризькому театрі Маре було поставлено п'єсу тридцятирічного драматурга П'єра Корнеля (1606-1684) під назвою «Сід». П'єса не сподобалася всесильному Рішельє, відтак оперативно випущена в світ «Думка Французької академії про трагікомедію "Сід"» мала пояснити його незадоволення. «Думка» жваво обговорювалася академіками, серед яких, очевидно, були й прихильники «Сіда». Загалом п'єса дуже сподобалася парижанам. Бажаючи щось похвалити, французи говорили: «Це прекрасно, як "Сід"». Однак невідомо, наскільки об'єктивно «Думка» відбивала справжню думку академії, адже її було двічі редаговано. Останню правку зробив сам Рішельє. А перед тим, як передати текст кардиналу, його ретельно, виправив «літературний Рішельє» - напівофіційний радник уряду з питань літературної політики, критик, письменник Жан Шаплен (1595-1674). З ім'ям Шаплена пов'язане поширення у Франції теорії класицизму, запозиченої з Італії. По суті ця теорія була розвитком ідей «Поетики» Арістотеля, якими захоплювалися гуманісти Відродження. Французькі класицисти рішуче боролися з бароковими тенденціями в театрі - з іспанським впливом. Теоретики класицизму закидали іспанським драмам пересиченість дійовими особами та подіями. Вони вимагали від драматургів, ио-перше, «чистоти жанру» (трагедія або комедія і ні в якому разі не трагікомедія), по-друге, суворого дотримання трьох єдностей: 1. Сдності місця (всі події п'єси мають відбуватися на одному й тому самому місці); 2. Єдності часу (всі події п'єси мають відбутися протягом доби);
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||