грою». Один з другорядних персонажів драми Кальдерона намагається це зробити - і відразу ж гине.

Здавалось би, з усього сказаного можна зробити висновок про те, що Кальдерону близький трагізм Шекспіра. Утім, «шекспірівські пристрасті» іспанський драматург спрямовує в річище раціонального розв'язання проблеми.

...Нарешті королю Басиліо спало на думку перевірити, чи й справді його син такий страшний, як передбачали придворні астрологи, і він наказав перенести сонного Сехисмундо до палацу. Вражений виром життя, його несподіванками й загадками (зокрема, новим, незрозумілим почуттям - коханням до красуні Росаури), принц шаленіє, виявляє дикий, жорстокий норов.

Того ж дня Сехисмундо приспали і повернули до вежі. Усе, що відбулося в палаці, тюремник Клотальдо пояснив йому як сон. І про всяк випадок порадив нерозумному принцу: якщо йому ще колись насниться щось подібне, треба вві сні бути добрим, розумним, обережним і милосердним. Тоді й пробудження не буде гірким.

Порівняй цю пораду Клотальдо із знаменитим монологом Гамлета «Бути чи не бути?» і дай короткі письмові відповіді на подані запитання.

1. В якому з двох порівнюваних монологів сон є метафорою смерті, а в якому - метафорою життя?

2. Чи можна твердити, що дві протилежні метафори, розглянуті при відповіді на перше запитання, є характерними кожна для своєї доби: одна - для доби Відродження, інша - для доби бароко? Відповідь поясни, з огляду на світосприйняття людини Відродження та людини бароко.

Ти вже знаєш, що трагедія є таким жанром драматургії, в якому представлено нерозв'язні моральні проблеми, що призводять до загибелі персонажів.

Якщо драматичні персонажі зусиллями власного розуму й власної волі все ж таки вирішують серйозні моральні проблеми, йдеться про драму як жанр (не плутати з назвою літературного роду, до якого входять всі три основні жанрові різновиди: трагедія, комедія й драма як жанр).

Драматичне в житті та мистецтві зустрічається набагато частіше, ніж трагічне. Ось чому відкриття драми як жанру відіграло важливу роль у розвитку європейської літератури. Однією з перших знаменитих драм (у зазначеному розумінні) саме й була п'єса Кальдерона «Життя - це сон».

« Моїм учителем був сон», - заявляє Сехисмундо у фіналі драми Кальдерона. Відповідь на «гамлетівське» запитання цей бароковий принц вбачає у тому, аби до всіх життєвих негараздів поставитися як до тимчасових, а до вічної винагороди (або до вічної кари) після смерті - як до пробудження.