Сехисмундо, що його син, ставши дорослим, завдасть багато горя як самому королю, так і усьому королівству. І батько ув'язнює новонародженого спадкоємця у вежі.

Оглянувши декілька тисячоліть історії культури, ми переконалися, що в усі часи сенс існування кожної культури, кожного індивідуального життя визначала віра, або основний міф даної культури чи даного індивіда. Втім, історія культури знає і такі періоди, коли основний міф попередньої доби перебуває в глибокій кризі, а новий ще не прийшов йому на зміну. Такий міф обов'язково має з'явитися, адже без нього зупиниться розвиток економіки, політики, техніки, науки. І саме ті люди, що живуть за перехідної доби, сформулюють його для наступних епох. Життя цих людей, а також кількох поколінь їхніх сучасників - найскладніше.

Так, зокрема, склалися долі поколінь кінця XVI - першої половини XVII ст. та кінця XX - першої половини XXI ст. Отже, життя наступних, ще не народжених поколінь залежить, зокрема, й від того, які моральні цінності обереш ти, - заради чого ти будеш жити.

Однак у тому й полягає складність вибору, що людина без віри живе наче в усамотненій вежі або у тій печері, про яку писав Платон у IV ст. до н.е.

Усе своє життя люди проводять прикутими до стін темної печери. Ланцюги тримають їх так міцно, що годі побачити навіть той єдиний сонячний промінь, який проникає до в'язниці. Тіні на стіні - ось життя, що його вони вважають справжнім. Коли ж одному з в'язнів випадково пощастило побувати на волі і він, повернувшись, захоплено розповів братам по нещастю про вільне життя, вони, звісно, йому не повірили...

Притча Платона, популярна за доби бароко, - ключ до п'єси Кальдерона. А трагедія молодої людини, яка, нічого не знаючи і не розуміючи, повинна зробити вибір, - її справжня тема. Чому ж Кальдерон не написав «справжньої» трагедії? І що він, власне, написав?

«Навчання на помилках» - це єдина можливість навчання у нестабільному суспільстві за відсутності спільних усталених цінностей. Теоретично існують однакові можливості як для трагічного, так і для комічного осмислення такої ситуації. Що ж до п'єси Кальдерона, то вона далека від комедії в розумінні комічного осмислення подій.

На кону вирують політичні пристрасті, вводяться війська, лунають постріли. Теоретики класицизму критикували барокову драму за пересиченість героями та подіями, але вона просто реально зображувала Європу доби Тридцятилітньої війни. Точиться війна всіх проти всіх, і не можна залишитися «поза