16. ПОВЕРНЕННЯ ТРАГЕДІЇ ТА КОМЕДІЇ, АБО НАВЧАННЯ ПАНА ЖУРДЕНА

Рене Декарт, або Мислення як буття

Французький філософ Рене Декарт (1596-1650) був майже ровесником іспанського драматурга Кальдерона. Замолоду великий француз, так само, як і його іспанський сучасник, зазнав характерного для світогляду молоді початку XVII ст. відчуття, ніби старші, побоюючись змін у суспільстві, навічно ув'язнили її у кам'яній вежі свого дорослого незнання, яке назвали освітою, і своєї дорослої зневіри, яку назвали релігією. Принаймні такого висновку дійшов Декарт, вивчивши все те, що в університетах тогочасної Європи називали філософією. Він зрозумів просту річ: аби бути філософом, тобто справді полюбити мудрість (пригадай буквальне значення слова «філософія»), треба спочатку пізнати й полюбити життя, а потім - довести, що твоя мудрість справді має якесь відношення до цього життя. Інакше годі уявити, за що можна було б полюбити й саму мудрість...

В Європі точилася затяжна Тридцятилітня війна. Юний Декарт, геніальний юнак, схильний до математики й філософії, добровільно вступив до війська, у лавах якого обійшов пів-Європи, здобуваючи різноманітні знання не з підручників, а «з великої книги світу». Десь напередодні свого тридцятиріччя він вирішив, що вже достатньо знає життя, аби повернутися до філософії.

Середньовічні філософи вважали істиною основні надбання Платона й Арістотеля. Доба Відродження з притаманною їй повагою до античності лише зміцнила авторитет давньогрецьких мудреців. Для Декарта авторитетів не існувало. Філософ, твердив він, нічого не повинен приймати на віру. І почав з того, чим закінчив Сократ: «Я знаю тільки те, що я нічого не знаю».

Припустимо, що я знаю тільки те, що нічого не знаю. І ти знаєш тільки те, що нічого не знаєш. А тепер повтори цю фразу і уважно прислухайся до неї: ти не тільки заперечуєш своє знання, а ще й стверджуєш своє існування. Хто нічого не знає? Ти, я. Для того, щоб не знати, треба принаймні існувати. Життя, може, й сон. Та комусь же він. зрештою, сниться? Здатність знати або не знати -це здатність мислити.

Тим часом як більшість філософів XVII ст. писала ще переважно латиною, філософські трактати Декарта, викладені французькою (хоч сам він більшу частину життя провів за межами батьківщини),»розвивали національну словесність і філософію. Однак головне своє відкриття французький філософ