Становище освіченого священика шляхетного походження відкривало шлях до церковної кар'єри (незабаром Кальдерон посів чільне місце серед іспанських церковних ієрархів), але фактично закривало шлях до літературної творчості. Кальдерон став духівником самого короля Філіппа IV. але драматичні твори тепер писав на замовлення церкви та королівського двору. Одним з основних напрямів діяльності Контрреформації в Іспанії XVII ст. була боротьба з театром як найбільш колективним і найменш контрольованим засобом духовних шукань. У 50-70-і роки саме Кальдерон своїм авторитетом у церковних та державних колах стримував його остаточний розгром. Однак коли після смерті письменника друзі надрукували повне зібрання його «комедій», обурення духовенства перейшло всі межі, і розгром таки відбувся. Смерть Кальдерона стала також смертю іспанського театру «золотої доби».

Свій головний твір, завершений у тридцятип'ятирічному віці, Кальдерон називав «комедією». Власне, так п'єсу «Життя -це сон», уперше поставлену на кону 1635, видану 1636 р., можна назвати лише в тому розумінні, в якому комедією називав свій твір Данте. Однак є й суттєва відмінність у жанрово-родовій природі твору Кальдерона. І це не просто належність до драматичного роду, а й підкреслена театральність, трактована як ілюзорність.

До речі, той театр, для якого Кальдерон створював свої «комедії», суттєво відрізнявся від театру Шекспіра і вже майже нічим не відрізнявся від сучасного театру. Лаштунки, завіса, зміна декорацій - все це з'явилося саме за доби бароко для того, аби вже й формою театральної вистави підкреслити: все, що тут відбувається, - це лише ілюзія життя. Що ж тоді саме життя?

Сню. що тут в'язниця тьмяна, Я в залізних ланцюгах, А раніш себе у снах Бачив я щасливим зрана. Що таке життя? Омана! Що таке життя? Це скон. Це ілюзій всіх полон, Чорна тінь і страховіття: Все життя - це лиш сновиддя, А сновиддя - тільки сон.

(Переклад М. Литвинця)

Так говорить головний герой п'єси Кальдерона «Життя - це сон» принц Сехисмундо.

Як ти, напевне, пам'ятаєш, принц Гамлет дуже переживав з приводу того, що саме йому «насниться» після смерті. Він вважав, що лише побоювання цих снів заважає людині свідомо обрати небуття, позбутися себе самого. «Себе самого» - адже