13. МОНАСТИР І КАРНАВАЛ

Тепер ми, зрештою, переконалися, що за доби Ренесансу так званого «відродження античності» насправді не відбулося. Недарма античні філософи попереджали: ти не можеш двічі ступити в ту саму річку - вдруге вона вже не буде «тією самою».

Історія не менш стрімка, ніж річка. Людство «тече» разом з нею, а отже, розвиває те, що наразі розвивається, а не те, що хотілося б...

Що ж розвивається за доби Високого Відродження? Розвивається Середньовіччя, що його так не любили гуманісти. Воно доросло до «зрілості», потім стало «високим». Вище... Ще вище... І ось уже дитя виросло нівроку, хоч воно ще й немовля:

«Щоб годувати його як слід молоком, для нього замовлено 17 913 корів з Пуатьє та Кремона, бо в цілій країні не можна було знайти підходящу мамку з потрібною кількістю молока. Проте деякі схоластики уперто кажуть, нібито його годувала мати, що враз здоювала з своїх грудей 1102 барильця та 9 горщиків молока; це -неправдоподібно. Отже, таке твердження було визнане Сорбонною за скандальне, образливе для ніжних вух і таке, що здаля відгонить єрессю».¹

Такі дивні речі можна було прочитати на початку книжки, що вийшла друком (нарешті - друком) 1534 p. у французькому місті Ліоні під назвою: «Повість про дуже жахливе життя великого Гаргантюа, батька Ііантагрюеля» (далі називатимемо її просто «Гаргантюа»). Автор підписався псевдонімом «Аісо-fribas Nasier», що був анаграмою його справжнього імені (тобто словами, складеними з тих самих літер в іншому порядку) -Franzois Rabelais - Франсуа Рабле (1494-1553).

У трьох наведених вище реченнях з цієї книжки (взятих навмання) - по суті все Середньовіччя, але викривлене у кривому дзеркалі гротеску. Тут і єретики та схоластики; і пародія на хроніку життя «освіченого монарха»; і консерватизм «головного» французького університету - паризької Сорбонни; і пародія на вчені університетські суперечки, блискучими майстрами якої були середньовічні ваганти... А головне - це гігантоманія, гіперболізована фізіологія, властиві вже не пи-семно-книжній, а народній культурі Середньовіччя.

На ярмарках у Ліоні торгували маленькими, так званими народними, книжечками, створеними на основі популярних фольклорних фантастичних легенд та гумористичних переказів. Навесні 1532 р. побачила світ одна з таких книжечок під назвою • Великі та неоцінимі хроніки великого й потужного гіганта

1  Тут і далі Ф. Рабле цитується у перекладі М. Іванова.