СОНЕТ № 132

Як не любов, то що це бути може?

А як любов, то що таке вона?

Добро? - Таж в ній скорбота нищівна.

Зло? - Але ж муки ці солодкі. Боже!

Горіти хочу? Бідкатись негоже.

Не хочу? То даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?

Чужій чи власній волі я служу?

Неначе в просторінь морську безкраю

В човні хисткому рушив без керма;

Про мудрість тут і думати дарма -

Чого я хочу - й сам уже не знаю:

Палаю в стужу, в спеку - весь дрижу.

(Переклад Д. Паламарчука)

Сонет як одна з канонізованих строф і як окрема форма ліричної поезії виник у ліриці трубадурів XII ст. Саме їм ця чотирнадцятирядкова строфа завдячує своєю назвою (провансальською мовою «зоппеї» буквально означає «пісенька»). Сонет був заново осмислений та глибоко розроблений у Дантовому «Новому житті», але саме завдяки творчості Петрарки став не просто канонізованою формою, а й найпопулярнішим жанром ренесансної поезії.

Будь-який класичний «італійський», або «петрарків-ський», сонет формально виглядає так само, як наведений вище. Він складається з чотирьох строф. Це два чотиривірші (катрени) і два тривірші (терцети).

Отже, сонет - не просто канонізована, а ще й складена строфа, адже складається з інших канонізованих строф (або, в даному випадку, підстроф).

З двох катренів складається октава (восьмивірш) з повторюваними римами: абаб абаб (варіант абба абба, як в українському перекладі наведеного сонета, або: абаб абба).

Як правило, у першому катрені ставиться гема (у нашому прикладі: що таке любов?), у другому вона розвивається й поглиблюється (у нашому прикладі за рахунок парадоксальних характеристик любові). Ця частина сонета (октава) називається заспівом (не слід плутати із заспівом епопеї).

З двох терцетів складається секстет (шестивірш) зі спільними римами: вгв гвг (варіант вгд вгд або «дзеркальна», як в українському перекладі наведеного сонета: вгд дгв).

Дві останні строфи сонета називаються виспівом. Він є переходом від кульмінації (як правило, в першому рядку виспіву) до розв'язки («висновку», що йому належить бути в останньому рядку).