РОЗДІЛ 2

ПАРАДОКСИ ВІДРОДЖЕННЯ

Колись писав я, що любов моя Дійшла найвищого палання й зросту, І то була неправда! Тільки ж я Тоді не міг збагнути правду просту.

В. Шекспір, 115-й сонет

12. ГУМАНІЗМ І ГУМАНІСТИ

Після цілого тисячоліття, яке увійшло в історію під назвою «середні віки», настає нова доба. Цей відносно короткий період, що припадає приблизно на ХІV-ХVІ ст., називають Відродженням, або Ренесансом.

За цієї доби політична ситуація в Західній Європі різко змінюється. Від усвідомлення приналежності до спільного західнохристиянського (католицького) світу західні європейці поступово приходять до свідомості національної: італійської, французької, іспанської, англійської... У деяких країнах на короткий час встановлюється відносна політична стабільність. В інших, навпаки, політична боротьба загострюється, але набуває нових рис порівняно з середніми віками.

У ХІV-ХVІ ст. католицька церква поступово втрачає свою провідну роль у духовному житті, виключне право повідомляти й тлумачити «думку» самого Бога. Відновити втрачені позиції не допомогли їй ні надзвичайна жорстокість (незгодних спалювали на міських майданах), ні нечувана «поблажливість» (відпущення будь-яких гріхів за певну платню). Усе це тільки відвернуло людей від церкви, а подекуди й від віри у справжні цінності християнства.

Завдяки бурхливому розвитку міської культури, друку, університетів відбувається чергове «відродження» певних античних цінностей у вигляді так званого гуманізму (від лат. humanus - людяний). Теоцентризм Середньовіччя (у центрі -Бог, грецькою «Теос») у масовій свідомості західного європейця