...Настає момент, коли подальше сходження Вергілія на гору чистилища стає неможливим: за життя він був язичником, тому не може наблизитися до Бога. Далі поета поведе сама Беатріче. Сходження перетворюється на політ, земля - на небо, закінчується «Чистилище» і починається «Рай». Отже, любов не лише «водить сонце й інші зорі» - вона є найкращою вчителькою і творцем-будівничим. Однак у листі до свого друга й покровителя, освіченого володаря Верони Кангранде делла Скала автор «Божественної комедії» чесно попереджав: «Не читайте "Раю", бо згинете в безкрайому морі того, що неможливо осягнути розумом. Нехай його читають лише ті нечисленні люди, які мають схильність до хліба ангельського».

Під «хлібом ангельським» дослідники Данте домовилися розуміти теологію, хоч, може, це й приблизне тлумачення. Хай там що, але до перестороги великого поета слід поставитися цілком серйозно. Звісно, серйозне ставлення до літератури, як правило, вимагає її прочитання, однак і непрочитання, як виняток, може стати виявом читацької поваги до твору, до якого читач ще «не доріс».

Залишивши Данте та Беатріче на небесах, спускаємося на землю, де проблема їхніх сучасників Паоло та Франчески і після її естетичного сприйняття залишається практично нерозв'язаною. Один рядок напису чорними літерами на брамі пекла, гадаю, особливо бентежив Данте, як сьогодні бентежить мене і, сподіваюсь, тебе: «Крізь мене входять згиблі покоління».

Це взагалі головна тема будь-якого письменника будь-якої доби - його «згнбле покоління». За шістсот років по смерті Данте досвідчена й добре освічена американська письменниця Гертруда Стайн, зустрівши в Парижі свого молодого земляка й колегу Ер-неста Хемінгуея, говорила з ним про те, що й він мусить перейнятися проблемами свого покоління і, раптом перейшовши з англійської на французьку, назвала покоління Хемінгуея «1а generation perdu» - «згибле покоління». Це визначення, підхоплене Хемінгуеєм, у XX ст. стало «крилатим». Однак ніхто ніколи не звертав уваги на те, що письменниця XX ст. просто повторила «крилатий вислів» генія XIV ст., що італійською навіть і звучить майже так само, як французькою: «1а perduta gente».

Напевне, «Божественну комедію» можна назвати книжкою «молодіжною». Адже саме в юності найгостріше відчувається спільність покоління. У цьому розумінні Данте також був першим поетом Відродження, бо, як ми далі переконаємося, доба Відродження також відчувала себе молодістю Європи і більше, ніж будь-яка інша доба (крім хіба що XX ст.), переймалася проблемами молоді.