3. Яку з трьох складових потойбічного світу, що їх «розрізняли» люди Середньовіччя, «побачив» та описав у своєму творі Вергілій? Чому, з точки зору середньовічної людини, він не міг бачити інших двох складових?

До речі, у Біблії, де неодноразово згадуються рай і пекло, нічого не говориться про чистилище, ідея якого належить середньовічним авторам. Вплив цих авторів, і насамперед Данте, на офіційних богословів виявився таким значним, що західна християнська церква (католицька), прийнявши догмат чистилища, дотримується його до сьогодні.

Незважаючи на те, що перед очима поета проходить безліч персонажів, які вступають з ним у діалог (діалог, як правило, переходить у досить довгий монолог - розповідь земної історії персонажа), його «Комедія» не є твором драматичним. Що ж вона таке? Точне визначення її жанрово-родової природи дав І. Франко: «Об'єктивне представлення речі найбільше суб'єктивної, епос, оснований на ліриці, пісня любовна, що розрослася до розміру "Іліади" - отеє Дантова "Божественна комедія"».

Особливості композиції головного твору Данте випливають з його містичного задуму. Духовний та моральний смисл подорожі героя «Комедії» розкривається поступово, по мірі його занурення в глибини пекла. Споглядаючи муки грішників, він з жахом усвідомлює власну грішність, але його боронить любов. Образ Беатріче став для поета символом Любові Божої: мешкаючи на найвищих висотах небес - «десятому небі», вона бачить відчай коханого і спускається, аби йому допомогти. У першому колі пекла, так званому Лімбі, де перебувають душі язичників, Беатріче знаходить того, хто був для Данте найдорожчим, - його літературного вчителя Вергілія. Вона просить тінь Вергілія вийти у земний світ і показати своєму учневі світ потойбічний. Це і є той спосіб, яким Беатріче рятує Данте: нехай побачить, що чекає на людей - грішників та праведників - у тому світі, і більше ні за яких умов свого земного життя не піддається гріху. Так і Любов Божа рятує людей від пекла. Втім, лише тих, хто над усе шукає Бога.

Твір Данте складається з трьох книг і ста пісень. У тридцяти чотирьох піснях «Пекла» ми бачимо не просто дев'ять кіл, де від кола до кола посилюються муки грішників. По суті перед нами проходить чи не вся Західна Європа часів високого Середньовіччя з її складними політичними та моральними проблемами. Уся «Комедія» є твором синтетичним, але «Пекло» є синтезом насамперед епічних жанрів Середньовіччя: від хронік до романів. Для історика ця книга - ні з чим непорівнянне джерело, панорама політичних подій XIII ст., а для читача,