ми бачимо, як цілий натовп «мчить в круговороті» (загальний план). Далі - наближаємося настільки, що можна вже впізнати окремі обличчя (середній план) - то здебільшого античні або біблійні герої. Зрештою, Данте, а разом з ним і його земляк-чи-тач несподівано впізнають у тому ж самому натовпі вже по-іншому знайомі обличчя і починають довго, уважно до них придивлятися (крупний план). Це земляки, може, й родичі -знайомі, близькі люди, які нещодавно пішли з життя. їхня доля досі бентежить Данте, їхній біль не вщухає в його серці.

Так у другому колі пекла поет зустрічає своїх сучасників Паоло й Франческу. їм, як і міфологічним героям, теж «утнув віку любові промінь нерозважний», однак поет високого Середньовіччя має до них окрему розмову. Він хоче знати причину їхньої любові. Нехай бажання античних героїв перебували в руках богів, нехай Трістан постраждав через чаклунство -любовний напій, але ж хіба й «шляхетне» християнське серце сучасника підвладне «хотінню плоті» так само, як за часів темної давнини?.. Яка принада, яке чаклунство спричинилися до їхнього лиха?..

І ось Франческа починає свою розповідь.

Уважно прочитавши розповідь Франчески про те, «яка спонука в часи солодких мріянь відкриває любові ще притаєну науку», коротко запиши свої відповіді на подані запитання: 1. Кого з героїв відомих тобі любовних романів про Ланселота (в італійській вимові - Ланчелота), крім нього самого, згадує Франческа?

2. Хто той другий персонаж, якого вона згадує? Яка його роль в сюжеті романів про Ланселота? В якій із версій роману про нього говориться більше, ніж в інших? Для чого? З якою метою було написано цю версію?

Любов - високе, світле, а втім, земне почуття - головне відкриття високого Середньовіччя, що залишається з нами донині. Воно виникає зненацька, як кохання Трістана та Ізоль-ди, без будь-яких причин, не питаючи дозволу.

Саме тут і виникає проблема. У V пісні «Пекла» Данте навіть не сформулював - вигукнув її болісним зойком:

...Ой леле, хто знав, що те солодке поривання їм до загину злого путь простеле!

Горювання Данте непідробне, і пекло, що воно відкриває в його душі, - справжнє, тому, що одній лише любові він присвятив і своє життя, і книгу свого життя, яка увійшла до історії літератури під назвою «Божественна комедія». Ні пекло, ні чистилище, ні рай, а сама лише любов є її темою, як сам він не раз говорив.