твір Беруля тяжіє до казки і мотивація дій персонажів у нього досить проста, - пише В. Коптілов, - то в тексті Тома подибуємо вдалі спроби психологічної характеристики героїв». Однак обидва тексти дійшли до нас не в повному обсязі: у тексті Беруля, від якого залишилося близько 4500 рядків, бракує початку й закінчення, а наявний текст Тома (близько 3000 рядків) с лише другою половиною роману. Ось чому робота перекладача над цим твором нагадує роботу художника-реставратора, якому іноді навіть доводиться «домальовувати» безнадійно втрачене.

«Роман про Трістана та Ізольду» - це твір про цілком нове в усій історії людства явище - вибірну любов. Як усе нове, це явище бентежить сучасників Беруля і Тома. А все, що бентежить, є матеріалом мистецтва, мета якого полягає у тому, аби з непевного занепокоєння створити те, що дає наснагу.

Кельтський міф про Трістана та Ізольду вибірну любов, власне, заперечував. Очевидно, це був один із так званих «міфів походження», який пояснював виникнення фізичного потягу, «потягу статі» через поетичний образ любовного напою, отриманого за допомогою чаклування.

Для кельта - носія міфу - такого пояснення виникнення кохання було досить. Тим більше, що він, як усі стародавні люди, знав лише «потяг статі», а не індивідуалізоване кохання до конкретної особистості.

Проте для читача високого Середньовіччя просте використання образу любовного напою задля пояснення почуття, що раптом

Середньовічний малюнок