популярності також і серед лицарів та міщан, чиї рідні говірки були германськими, а жанрова назва підкреслювала їхнє романське походження.

Що ж таке роман не за назвою, а по суті?

Сучасні теоретики літератури визначають роман як великий і складний за будовою епічний твір, в якому широко охоплені події та докладно розкриті життєві долі кількох, а іноді багатьох людей у зв'язку з їхніми суспільними відносинами й побутовими обставинами.

Вважається, що, розкриваючи у такий спосіб долі людей, література як вид мистецтва в образній формі розкриває сутність важливих та складних життєвих конфліктів, формує певне ставлення читача до нагальних проблем власного життя.

Саме цю функцію успішно виконувала антична література в періоди свого розквіту. Однак відбувалося це в жанрах епопеї та трагедії, головним завданням яких було відновлення офіційного міфу, відродження міфологічного світогляду. Нічого подібного не мав і не має на меті роман: він радше створює нові міфи, аніж відроджує старі.

Середньовічний любовний роман бере свої сюжети із забутої кельтської¹ міфології. У переказах труверів міфи про героїв, які перемагають драконів, стають просто казкою. Коли трувери розповідають про життя двору нібито кельтського правителя та куртуазні взаємини між придворними, читач найменше думає про цілісність міфу. Навпаки, з великим задоволенням він остаточно руйнує у своїй свідомості міфологічне ціле, аби уявити міфічних героїв у сучасному вбранні, в образах своїх знайомих, коханих, а то й самого себе. Те саме, власне, робить читач роману і за вісімсот років після його виникнення. Саме тому романна форма залишається завжди бажаною й завжди актуальною.

Віднедавна український читач має можливість перевірити на собі чарівний вплив одного з найпопулярніших «підручників кохання» високого Середньовіччя - «Роману про Тріста-на та Ізольду» у блискучому перекладі Віктора Коптілова. Раджу тобі його прочитати. Це не просто поетичний переклад, а дбайлива реставрація середньовічного тексту.

«Роман про Трістана та Ізольду» існував у різних варіантах, найдавнішими з яких вважаються два, створені в останній третині XII ст. північнофранцузькими труверами Берулем і Тома. «Якщо

1  Кельти (галли) - стародавні племена, які жили на території Західної Європи у другій половині І тис. до н.е. Усередині І ст. до н.е. були підкорені римлянами. Елементи кельтської міфології залишилися у фольклорі народів Західної Європи.