1935 p. італійські археологи в одній із давніх церков неподалік від Флоренції відкрили велику мозаїку 1151 p., що зображує пекло, побудоване майже так само, як у Данте, і, судячи з малюнків та написів, розподілене між тими ж самими категоріями грішників, що і в «Божественній комедії».

З таких порівнянь зрозуміло, чому Данте бачить зовсім не ту картину пекла, яку ми бачили в «Енеїді». Адже середньовічний погляд на потойбіччя принципово відрізняється від погляду античності: він породжений вірою у найвищу справедливість, яка, за висловом Августина, в пеклі перебуває так само, як і в раю. Тому й напис чорними літерами на брамі пекла звучить твердо й урочисто, - за словами сучасного українського перекладача Максима Стріхи, він «наче вилитий з металу». Для створення такого ефекту Данте вдається до звукопису.

Звукопис - свідомий добір звуків, що сприяють створенню потрібного образу.

У перекладі М. Стріхи, який звернув особливу увагу на проблему передачі звукопису, перші три рядки напису на брамі пекла (на початку III пісні) звучать так:

Крізь мене входять до осель боління. Крізь мене входять до планів без ліку. Крізь мене входять згиблі покоління.

Читаючи наведений та інші уривки з «Комедії» Данте, ти, певне, помітив, що строфа - як змістова й ритміко-синтаксич-на цілість перед поворотом (короткою паузою для «переведення подиху») до нової такої цілості - тут складається усього лише з трьох рядків. Однак це не простий самодостатній тривірш, тобто строфа з трьох римованих рядків.

В італійській поезії ще до Данте прості тривірші називали терцетами (італ. terzetto від terzo - третій), відрізняючи від терцин («terzina» - жіноча форма від «terzetto») - трирядкових строф, пов'язаних між собою ланцюгом перехідних рим - за такою схемою римування: аба бвб еге... і так далі.

Літер абетки все одно не вистачить: у межах однієї пісні Данте не дозволяє собі римувати одні й ті ж самі слова.

Данте, як і будівничі готичних соборів, вимагав від свого твору математичної гармонії пропорцій, він навіть хотів, аби в кожній з трьох книг « Комедії» була однакова кількість рядків. І це йому майже вдалося: «Пекло» - 4720, «Чистилище» -4755, «Рай» - 4758. До того ж кожна з них закінчується одним і тим самим словом «stelle» - зірки, цим словом закінчується і сам твір: «...Любов, що водить сонце it інші зорі» (Переклад Є.Дроб'язка).