« І говорили вони один одному:

- Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому-то прийшло це нещастя на нас!

- Чи не говорив я вам, кажучи: "Не грішіть проти хлопця", та ви не послухали. А оце й кров його жадається... - відповів їм Рувим.

А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач. А він відвернувся від них та й заплакав... І не міг Йосип стриматися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав:

- Виведіть усіх людей від мене!»

Нікого не було поряд, коли Йосип відкрився своїм братам. Він голосно заплакав, і почули те єгиптяни та дім фараонів. Тоді Йосип промовив до своїх братів:

«- Я Йосип... Чи живий ще мій батько?

І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його...

А Йосип промовив до братів своїх:

- Підійдіть же до мене!

І вони підійшли, а він проказав:

- Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту... А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення. Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив. І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позос-тались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених. І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського. Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: "Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся"».

Так сини Ізраїля у славі прийшли до Єгипту, і сам фараон віддав їм шану. Прийшли, аби за два століття по тому ще в більшій славі піти звідти під проводом Мойсея.

Втім, то вже інша історія - її розповідає «Вихід». Щодо «Буття», то воно завершується пронизливим мотивом прощення.

«Після смерті Якова всі Йосипові брати прийшли до нього. І переказали вони Йосипові, говорячи:

- Батько твій заповів перед смертю сказати тобі: "Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли!" А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого!

І заплакав Йосип, як вони говорили до нього... І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали:

- Ось ми тобі за рабів!

А Йосип промовив до них:

- Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога? Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ! А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших!

І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця».