літературних зацікавлень. До речі, лейкісти не тільки побували в Німеччині до того, як написали «Ліричні балади«, а й були знайомі з новими течіями німецької філософії. Так, улюблений філософ Колріджа Фрідріх Вільгельм Иозеф Шеллінг (1775-1854) вже 1798 р. (у двадцятитрьохрічному віці) став професором саме Єнського університету і, звичайно ж, був особисто знайомий з енськими романтиками, хоч і тримався дещо осторонь. Утім саме ідеї Шеллінга мають провідне значення для розуміння духу раннього романтизму. «Саме ІІІеллінгу, -писав Колрідж у своїй "Літературній біографії" (1817), - ми зобов'язані завершенням та найважливішими перемогами теперішньої філософської революції».

Мета мистецтва, за Шеллінгом, - не роздуми, а споглядання. Лише безкінечне гідне споглядання і тільки несвідоме є безкінечним. Тому справжнє мистецтво с несвідомим. Воно дозволяє людині відчути себе у вічному, безмежному Всесвіті, у Богові, у Світовому Дусі. Відчути свою єдність з усім на світі, свою залежність від цілого і від кожного його елементу. Лише в цьому розумінні людина підвладна «законам самої природи». Світовий Дух у природі й природа у Світовому Дусі. Так само й людська свідомість...

Колрідж писав, що був би щасливий, якби йому вдалося зробити філософську систему Шеллінга доступною для англійців. За словами англійського поета, сам він у своїх творах застосовував цю систему «до найжахливіших предметів і для найважчивіших цілей».

Шок, якого англійці зазнали, відкривши книжку «Ліричних балад» і прочитавши на її початку поему «Сказання про Старого Моряка», якнайкраще доводив, що Колріджу таки дійсно вдалося донести «філософську революцію» як не до свідомості, то принаймні до сердець своїх співвітчизників. А для романтика саме це є найважливішим.

Сюжет поеми Колріджа доволі простий, хоч і фантастичний. Під час весілля до одного з гостей підходить незнайомий літній чоловік. Це Старий Моряк. Власне, в поемі лише два персонажі - Старий Моряк та Весільний Гість. Перший хоче розповісти другому якусь історію, а другому ніколи слухати, адже весілля у розпалі, а він - близький друг нареченого. Нарешті, Весільний Гість вирішує поступитися, аби позбутися старого. Однак розповідь Старого Моряка швидко захоплює його увагу...

Читач бачить самотній корабель в бурхливих водах Атлантики. Шторм зносить його кудись до Південного полюсу, де він неминуче буде затертий кригою... І тут, ніби добре знамення, над кораблем закружляв білий альбатрос. З ним корабель вирвався з крижаного царства. Альбатрос довіряв морякам, брав їжу з рук. та одного разу Старий Моряк, просто з нудьги, вбив птаха.