І, нарешті, останніми представниками класичної античної гармонії виступають наші давні знайомі Філемон і Бавкіда: перед трагедією падає вже й останній бастіон класичної гармонії, а саме ідилія.

»

Якщо й були десь добрі люди - то це саме Філемон і Бавкіда. Добрі люди усвідомлюють недобре походження «щастя» Фауста, яким він хоче їх «ощасливити»: звести дамбу, осушити прибережні землі, збудувати квітучі міста.

Бавкіда. Вдень, бувало, дарма праця.

Як ті люди не пихтять;

А вночі вогні іскряться.

Вранці глянь - готова гать!

Жертв упало тут немало,

Ніччю - крики, зойки, шквал...

Море полум'ям хитало...

Вранці глянь - готов канал.

Ох, безбожник він, завида,

Вже й на наше зазіха...

Од непевного сусіда

Недалеко до гріха.

Філемон. Він же нас до себе кличе: Скільки хоч землі бери!

Бавкіда. Бійся моря, чоловіче, І не кидайся гори!

Байдуже колесо історії не залишило від цих добрих людей і сліду: їх спалили, бо самим фактом свого існування вони заважали Фаусту звести свій «рай на землі». У Гете сталося саме те, чого, як ми пам'ятаємо, в Овідія найбільш боявся Філемон, котрий як найвищої нагороди благав своїх богів: «Дайте і вмерти одразу обом, щоб мені не прийшлося // Бачить дружини в огні...» (переклад М. Зерова).

Отже, були собі «від природи добрі» люди (що ними захоплювався Руссо), «працювали у своїм саду» (до чого закликав Вольтер) - жили «правильно». Паралельно розгорталася «неправильна» історія. Вже Вольтер показав (зокрема в «Кандіді»), що паралельні лінії історії й приватного життя людей, на жаль, надто часто перетинаються. Після кожного такого перехрестя байдуже колесо історії котиться собі далі, а на тому місці, яким воно проїхало, ні садів, ні людей вже немає.

Як ми пам'ятаємо, раннє Просвітництво в особі Вольтера запровадило теорію «освіченої монархії» - мрію про «філософа на троні», який зможе дати лад і державі, і цілому світу. Незважаючи на те, що сам Вольтер невдовзі відмовився від цієї ідеї, «учні» (Фрідріх у Пруссії, Катерина в Росії та ін.) продовжили «його» справу. Вони принаймні читали Вольтера... А от Петро І, котрий правив Росією наприкінці XVII - у першій