вступити до своєї «елітної» школи-казарми (Карлсшуле), яку один із сучасників влучно назвав «плантацією рабів». Єдиним «віконцем», через яке юнак міг бачити нормальних людей і співчувати їхнім нормальним почуттям, стала для нього сучасна література.

Серед літературних уподобань юного Шиллера були й «культові» молодіжні книжки: історична драма «Гец фон Берліхінген» (1773) та роман у листах «Страждання молодого Вертера» (1774). І хоч автор роману приховав своє ім'я від читачів, Шиллер невдовзі його з'ясував, а за п'ятнадцять років особисто познайомився з автором улюблених творів своєї юності. Проте Гете - автор цих творів - ще раніше став для нього і взірцем, і суперником у творчості.

Ще навчаючись у Карлсшуле, Шиллер вирішив, що його покликанням є театр. По закінченні школи протягом 1781-1783 рр. він пише історичні драми «Розбійники» і «Змова Фієско в Генуї» та міщанську трагедію « Підступність і кохання ». Слідом за Гете Шиллер зображує героїв, котрі рішуче не сприймають дійсність і не погоджуються жити, «як усі». І так само, як у Гете, доля таких героїв Шиллера - трагічна.

Тим часом Гете пише другий роман «Театральне покликання Вільгельма Мейстера» (1777-1786).

Вже у цьому романі відчутний принципово інший, порівняно з Шиллером, підхід Гете до театру й до мистецтва взагалі, до життя ідей і до життя взагалі. Суть цьоію підходу можна було б схарактеризувати як прагнення об'єктивності. Автобіографічний образ Вільгельма Мейстера при бажанні можна сприймати як вихід, який Гете пропонує своїм сучасникам і ровесникам, зокрема молодим драматургам. Він полягає в тому, аби, не піддаючись ілюзіям, обмежити свої поривання тим, що є природним для театру, взагалі мистецтва, взагалі життя...

«Ніщо його не обмежує, ніщо... не принижує лету його думок», -так Гете скаже про Шиллера вже після смерті свого молодшого сучасника. Що ж до «лету його думок» за життя, то він не завжди влаштовував Гете. Так, «Розбійники» Шиллера йому не подобалися: він вважав цю п'єсу надто суб'єктивною.

Проте час усе розставив на свої місця. «Саме пафос утвердження, пристрасність, з якою герої Шиллера обстоюють права людини, завоювали йому почесне місце на сценах передових театрів світу», - слушно зазначав видатний російський літературознавець Сергій Тураєв, коментуючи невдоволення Гете ранніми п'єсами свого молодшого сучасника. Тимчасом як ім'я Шиллера в історії світового мистецтва символізує генія суб'єктивності, ім'я Гете в історії світової культури символізує генія об'єктивності. Якщо Шиллер у своїй творчості втілив усі ті поривання, ту боротьбу «за права людини», що її «у вік