Так освіта стала просвітою, а основний філософський, ідейний, естетичний та художній напрям XVIII ст. отримав назву Просвітництво (від англ. enlightment, де корінь light - світло).

На думку філософів XVIII ст., людина ідеально пристосована до вивчення природи, оскільки розум та природа від самого початку існування світу перебувають у гармонійній єдності. Відтак завдання культури, включаючи філософію й науку, мистецтво й літературу, полягає насамперед у тому, щоб надати людині конкретні (емпіричні) знання.

Отже, Просвітництво в художній літературі та мистецтві XVIII ст. можна визначити як художній напрям, представники якого намагаються за допомогою різноманітних засобів перш за все втілити естетичний ідеал «природної людини» і норму життя, що відповідає «законам самої природи».

Письменники-просвітителі звертаються до художніх жанрів насамперед для того, аби в цікавій та доступній формі викласти різноманітні ідеї та знання. Вони вірять у можливість побудови «царства розуму» на землі шляхом виховання читачів, переконування їх у своїх ідеях. Важко сказати, хто з діячів XVIII ст. першим сказав, що «ідеї правлять світом», але всі вони хотіли «правити світом» за допомогою ідей.

У XVIII ст. надзвичайно поширеними були публіцистичні жанри - есе, памфлети й трактати, тематика яких суттєво урізноманітнилася. Та й суто художнім творам тих часів був притаманний дидактизм (повчальність). Творчі біографії багатьох відомих письменників доби Просвітництва свідчать про те, що звернення до художньої літератури для них було хоч і яскравим, але поодиноким епізодом. Тс ж саме можна сказати й про авторів відомих філософсько-пригодницьких романів першої половини XVIII ст. англійців Даніеля Дефо (1660 1731), автора «Життя й незвичайних та дивовижних пригод Робінзона Крузо» (1719), і Джонатана Свіфта (1667-1745), автора «Мандрів до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера» (1726).

Пригадай зміст романів «Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо» Д. Дефо та «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера» Дж. Свіфта. 1. Що між ними спільного?

2. Чи можна названі тобою спільні риси вважати ознаками просвітницької літератури, зокрема просвітницького роману? Порівняй їх з наведеною вище характеристикою Просвітництва.

3. Відповідаючи на попередні запитання, чи звернув ти увагу на спільне у формі обох романів? Від чиєї особи ведеться розповідь? Як створено ілюзію документальності?

4. Який з названих романів можна вважати сатиричним? Проти кого та проти чого спрямована його сатира?