красніший не тільки за графа Доранта з його цинічним «здоровим глуздом», а й навіть за «чесного міщанина» Клеонта, який, за правилами класицизму, виконує роль позитивного антипода головного персонажа комедії. Поряд з марнославством, що висміяне в образі Журдена, в образі Клеонта Мольєр зображує знання своєї не марної, а справжньої слави, усвідомлення власної цінності та реальну самооцінку.

Однак і тут Мольєр, як це йому властиво, ускладнює ситуацію. Молодий Клеонт аж ніяк не може бути взірцем для зрілого Журдена. Навпаки, як можна здогадатися, бажання Клеонта породичатися з Журденами викликане не лише коханням до дочки, а й повагою до батька, до всього, чого він досяг у своєму житті. Це Журден завжди був взірцем, прикладом, можливо, ідеалом для Клеонта, а зовсім не навпаки. До того, як Журден став жертвою своєї помилки (тобто до того, як йому закортіло стати шляхтичем), Клеонт не вважав його дурнем, поважаючи як людину, що всього досягла не завдяки походженню або сімейним зв'язкам, а виключно завдяки власному розуму. Ось чому Клеонт так суворо, без будь-якої поблажливості, ставиться до помилки Журдена.

Причину нерозуміння Журдена з боку його близьких і рідних можна висловити за допомогою відомого афоризму: «Хороше - ворог кращого». Чим не хороше життя Журдена? Навіщо йому краще? Чим приваблює «чесного міщанина» пишнота придворного життя, примхи аристократів, витонченість наук та мистецтв?

«Така лють мене бере, тільки-но згадаю, що батько з матір'ю не вчили мене різних наук у дитинстві». - скаржиться Журден. Навіщо міщанинові, який добре вміє заробляти й рахувати гроші, потрібні «науки»?

Хіба навіть і сам Декарт, співвітчизник і старший сучасник Журдена, не почав мислити з того, що розчистив «будівельний майданчик» своєї думки від усіх старих матеріалів, хіба перед тим не покинув усіх учителів філософії та не став учнем найкращого з них - життя?

До речі, своєю люттю на батька, котрий його «нічого не вчив», Журден нагадує іншого персонажа XVII ст. - принца Сехисмундо. Однак у фіналі «комедії» Кальдерона Сехисмундо заявляє: «Моїм учителем був сон», тобто знову-таки життя, оскільки воно, за Кальдероном, є сном.

А що таке життя за Мольером? ІЦо таке, наприклад, балетна «турецька церемонія» - звичайна інтермедія, фарс, знущання з турків? Чому він так ретельно виписав і зіграв повільні рухи Журдена (ніби в кінематографічній техніці «уповільненої зйомки»)? Протягом усієї комедії Журден немов справді спить, у своєму «сні» дізнаючись багато цікавого. «...Понад сорок років розмовляю я прозою, а мені це ніколи й на думку не