В одному з послань Павла до церкви у грецькому місті Коринфі знаходимо справжній гімн християнській любові:

«Коли я говорю мовами людськими й ангельськими, та любові не маю, то став я, як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

І коли маю дар пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, то я ніщо!

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, то пожитку не матиму жодного!

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається.

Не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого.

Не радіє з неправди, але тішиться правдою.

Усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується».

Отже, послання лідерів першої християнської церкви - хронологічно перша і численніша частина книг Нового Заповіту: двадцять одна з двадцяти семи. Потім сучасниками та учасниками подій була записана основна, так звана історична частина - Євангелія та Діяння апостолів.

Євангелія - це, як уже було сказано, добрі звістки про те, що Месія від Бога приходив, прожив безгрішне земне життя, був несправедливо страчений, в муках помер від рук людей, але простив їх усіх на хресті, воскрес із мертвих і твердо обіцяв, що так само воскресне після смерті свого земного тіла в оновленому, досконалому тілі кожний з нас, хто здатний на щире каяття, -як той злочинець, що першим пішов до оновленого раю...

Діяння апостолів (у перекладі з грецької - посланців) - це розповідь про те, як учні Ісуса розійшлися по світу і як поступово до них приєднувалося все більше й більше людей.

Цікаво, що тут, як і під час зустрічі Ісуса з Пилатом, можна побачити ще одну спробу діалогу двох великих культур -біблійної та античної. Йдеться про промову Павла у столиці античної літератури та філософії Афінах. Як розповідає автор Діяння апостолів - супутник Павла - Лука (лікар і автор одного з Євангелій),

« ...у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів. Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобоязливими, і на ринку щоденно зо стрічними. А дехто з філософів... сперечалися з ним. Одні говорили:

- Що то хоче сказати оцей пустомов?

А інші:

- Здається, він проповідник чужих богів.